19.4

❄

Ліам

Щось сталося.

Стоячи посеред зали, біля вівтаря, в очікуванні появи Мелісси, яка затримувалася вже на кілька хвилин, я вже це знав, хоча досі гадки не мав що саме.

Вона б не запізнилася, Мелісса була рішуче налаштована якомога швидше покінчити із цим всім, щоб ми могли повернутися до нашої кімнати та нарешті побути наодинці. Звісно, зустріч з моїми батьками та батьками Лісси її дещо лякала, але вона не стала б уникати її тільки через незручності. І вже точно Мелісса не стала б затримуватися задля привертання більшої уваги. Не на півгодини.

Коли годинникова стрілка знову поворухнулася, я стиснув щелепи та зірвався з місця.

— Стій! — краєм ока я встиг помітити, як батько відірвався від натовпу, й рушив у мій бік, збираючись мене зупинити, однак я проігнорував його та схопився за двері.

На жаль, батько виявився достатньо прудким, щоб завадити мені відчинити двері. Та я був надто занепокоєний через відсутність Мелісси, щоб розбиратися ще й з цією проблемою.

— Батьку, відійдіть, — хрипко промовив я.

— І що далі? — випалив він, не прибираючи долоні від дверей, — Рушиш шукати це розпещене дівча? Знову дозволиш їй виставити себе на посміх, синку? Я гадав ти можеш з цим впоратися. Гадав, що гідно виховав тебе. Але от, вона втекла перед самим весіллям, а ти кидаєшся її шукати, мов якийсь…

Я відчув, як кров розпаляється, закипає в мені від його слів. Був майже впевнений у тому, що мої очі загрозливо потемніли, хоч батько і не зважав на це. А тоді холодно промовив:

— Кажіть про мене усе, що хочете, але не смійте казати так про неї. Більше ніколи.

Він збирався заперечити. Збирався знову відмовляти мене, однак запнувся. Щось в мені таки змусило його замовкнути та відступити від дверей на крок.

— Я йду її шукати. І коли я найду свою дружину і ми повернемося, я розраховую на те, що ви будете поводитися з нею гідно. Це важливий день для нас обох, і я не потерплю неповаги до неї. Навіть від вас.

Батько сіпнувся, ніби від ляпасу, і я нарешті відчинив двері, а за цим рушив до кімнат, в яких Мелісса мала готуватися до весілля разом із Юмі.

В коридорі біля їхніх дверей були сліди боротьби: підсвічник збитий зі стіни, картина, що висіла неподалік, покосилася, на килимі — шматок білої блискучої тканини, розшитої дорогоцінним камінням. Я вже бачив її. Це була частина її сукні. Але головне…

Двері в кімнату не були зачинені.

Нажаханий, я кинувся всередину, озираючись в пошуках нових слідів боротьби, викрикуючи її імʼя. Мелісса не відзивалася. Не було ані її, ані Юмі. В кімнатах був ідеальний порядок. Якби не зникнення дівчат і не хаос в коридорі, я б подумав, що вони просто забули зачинити двері.

З цієї картини вибивалася тільки одна річ. Лист на стільниці, написаний чужою рукою, з одним-єдиним словом:

“Пробач”.

Я стиснув його у руці так сильно, що він миттю зімʼявся, перетворившись на непотріб.

Хтось забрав Меліссу і намагається виставити усе, як втечу. Але я не дурний. Можливо на це купиться більша частина палацу, але не я.

Це писала не вона. Хтось інший. Хтось, хто хотів, щоб вона втекла, щоб весілля не відбулося у визначений час…

Але який в цьому сенс? Ми вже були одружені. Повʼязані. Це не зміниться тільки від того, що вона не зʼявиться на церемонії. Хіба що…

Хіба що для них було важливо зірвати саме офіційну церемонію.

Я спохмурнів, походжаючи кімнатою, намагаючись знайти інші зачіпки, сліди, що їх могли залишити викрадачі, а їх мало бути принаймні двоє, щоб впоратися і з нею, і з Юмі. А тоді згадав те, що Мелісса розповідала про свій план поповнення сімейного бюджету.

Вона казала, що усі в палаці робили ставки на те, як саме зірветься це весілля. Отже, мені був потрібен дурень, що поставив усе на те, що Мелісса втече перед весіллям й залишить записку. Можливо він злякався, що усе втратить, якщо програє, або ж просто надто жадібний.

Хай там як, цим він підписав собі та своїм поплічникам вирок. Бо, коли я до них доберуся, а я доберуся, навіть боги їх не вбережуть.

Якби ж вони тільки залишили Юмі. Та напевно знала хто приймав ставки, й могла вивести мене на викрадача, але зараз… Зараз я мав поставити усе на наш звʼязок. Тільки він міг привести мене до неї. Де б вона не була.