9.2

— Я зроблю усе, що в моїх силах, Ваша Величносте, — вклонився я, намагаючись ігнорувати зростаюче відчуття тривоги у грудях, — Але, дозвольте спитати, що саме ви хочете, аби я зробив?

На губах короля зʼявилася задоволена посмішка.

— За два тижні в палац прибудуть делегації з інших королівств, щоб обговорити переваги взаємної торгівлі цієї зими та після її завершення. Я хочу довірити тобі перемовини.

Я застиг. Звісно, як представник шанованого роду, я був навчений цьому мистецтву, однак виступати від імені самого короля…

— Ваша Величносте, я безмежно ціную вашу довіру, та… Ви впевнені, що цим не варто зайнятися більш компетентним радникам?

Це був ризик. Накази Його Величності не обговорюються, навіть якщо вони абсурдні. Та я не встиг припнути язика. Король примружився. Тихий стукіт приборів о тарілки зупинився, зануривши залу у загрозливу тишу.

Мелісса кинула на мене напружений погляд, та, крім цього, жоден мʼяз її обличчя не видав страху.

— Скромність — це гарна риса, Ліаме, — зрештою мʼяко промовив він, промокнувши губи серветкою, — та не тоді, коли вона ставить під сумнів мої рішення.

— Так, — я покірно схилив голову, — Звісно, пробачте мені, Ваша Величносте. Страх підвести вас затьмарив мій розум.

— Нічого, мій хлопчику. Твій страх зрозумілий, проте він даремний. Жоден з моїх радників не впорався з зимовою продовольчою кризою так, як це зробив ти. Твої люди ситі. І ліків та вугілля достатньо, щоб вони пережили зиму.

Це не зовсім правда. Нам не вистачило, ми мусили підлаштовуватися під обставини та шукати вихід, допомоги.

Але я, звісно, не посмів виправити короля при свідках. Він не пробачить моєї зухвалості вдруге.

— Однак… — він багатозначно зітхнув, посмішка зникла з його обличчя, і я напружився, очікуючи, коли король повідомить погану частину новин, — Дехто з тієї делегації може вирішити, що ти надто молодий. Надто недосвічений, щоб до тебе дослухатися.

Так, це можливо. Це було однією з причин, чому ця ідея здавалася мені абсурдною, адже я перейняв титул батька лише кілька років тому. Багато нюансів управління графськими землями стали для мене викликом. І досі ним залишалися.

— Боюся, Ваша Величносте, я не здатен змінити свого віку, — обережно промовив я. Його Величність закивав, висловлюючи згоду.

— Усе це так, Ліаме. І все ж ти здатен дещо зробити, щоб члени делегації сприймали тебе серйозніше.

— Ваша Величносте?

— Тобі варто одружитися, — промовив він, — Зрештою, ви двоє заручені вже доволі довго. Тож це не буде проблемою, чи не так?

Я стиснув щелепи, не ризикуючи навіть дивитися у бік Мелісси. Розумів, що рано чи пізно це станеться, але сподівався, що виграю для нас більше часу. Дозволю їй звикнути до мене, до цього світу…

А тепер король особисто каже, що ми маємо одружитися якнайшвидше?

— Але, Ваша Величносте, весілля потребує підготувань… — спробував переконати його я, — До того ж, поспіх може зародити чутки, що нашкодять репутації моєї нареченої.

— Чутки не мусять вас хвилювати, — холодно промовив він, — Не тоді, коли тисячі людей можуть не пережити цієї зими.

Його слова розізлили мене. Нехай він король, це рішення було абсурдне. Та я не міг заперечити йому у цьому. Натомість заговорила Мелісса:

— Звісно, Ваша Величносте. Ми подбаємо про те, щоб якомога швидше виконати вашу волю, — спокійно промовила вона.

Я напружився, а король розтягнув губи в задоволеній усмішці й плеснув у долоні.

— Ось і чудово! Насправді вам не треба дбати про організацію, я вже сповістив ваші родини, і доручив своїм найвідданішим помічникам підготувати усе необхідне. Весілля пройде просто тут, у палаці, за тиждень.

Звісно, це було не питання.

Під час вечері я майже не відчував смаку їжі. Король також зачіпав деякі нейтральні питання, на переважно відповідав я, аж раптом він звернувся просто до Мелісси.

— Ліссо, як тобі живеться в домі нареченого? Чи все в тебе добре?

Мелісса нечутно поклала столове срібло на тарілку, торкнулася серветкою кутика рота, й ледь-ледь всміхнулася.

— Ліам добре дбає про мене, Ваша Величносте. Дякую за турботу.

Король схвально кивнув, вочевидь задоволений відповіддю.

— Це добре. Звісно, чоловік, що може подбати про графські землі, має так само добре дбати про свою майбутню дружину. Я радий, що ви так чудово ладнаєте. Сподіваюся, весілля тільки зміцнить ваші стосунки.

Я не зміг втриматися, все ж поглянув на Меліссу. На руку, де глибоко під шкірою ховалася золота печатка. Ритуал мав зміцнити її, й назавжди повʼязати наші життя. Ще один нюанс, котрий я мав пояснити їй, перш ніж це станеться.

Одна з багатьох речей, котрі нам варто обговорити, перш ніж тут зʼявляться наші родини, й ситуація стане небезпечною.

Дивовижно, як Меліссі вдавалося тримати себе в руках, враховуючи ситуацію. Вона була бездоганною в кожному русі та погляді.