4.3

❄

— Пані? Пані, будь ласка, прокидайтеся!

Стривожений голос служниці долинув до мене крізь мариво сну, й змусив поморщитися. Не лише тому, що я задрімала лише годину тому, й цього було катастрофічно мало для того, щоб почуватися нормально, а й через те, що я задрімала просто сидячи на підлозі, обійнявши руками пуф та поклавши на нього голову.

Розплющивши очі, я побачила Юмі, що схилилася наді мною, намагаючись розбудити. В очах дівчини читалася справжня паніка.

— Ох, пані! Чому ви тут спите? Можливо вам стало погано? Слід все ж показати вас лікарю…

Вона допомогла мені підвестися, і я скривилася від неприємної ломоти у всьому тілі. Все ж ніч, проведена спочатку на ногах, а тоді у такій незручній позі, давалася взнаки.

— Не треба, — хрипко промовила я, — Я просто втомилася, ось і усе. Довго не могла заснути, і, мабуть, сама не помітила як виснажилася. Будь ласка, не кажи про це нікому. Особливо Ліаму. Не хочу, щоб він хвилювався.

Судячи з виразу її обличчя, вона явно сумнівалася у тому, що це гарна ідея, тож довелося наполягати:

— Зі мною все добре, справді. Трохи сну у ліжку та гаряча ванна усе налагодять. А в Ліама і без мене повно турбот. Не бачу сенсу додавати йому клопоту.

— Але ж, пані… а раптом з вами щось серйозне? Не можна ж нехтувати здоров'ям!

Ото вже вперта!

— Обіцяю, якщо відчую, що мені потрібен лікар, обов'язково скажу тобі, і Ліаму також. Але зараз усе, що мені потрібно, це відпочинок. Тільки й усього. 

Юмі вагалася, та, зрештою, не стала сперечатися. Я гадки не мала, чи справді переконала її, чи вона тільки удала, ніби погодилася зі мною, а сама розповість про усе. Не виключено, що саме так вона і вчинить, адже, на відміну від своєї нестерпної нареченої, Ліам, здається, добре ставився до слуг. Тож не слід дивуватися тому, кому вони зберігають відданість.

Лісса таких причин нікому не давала.

Я це знала як ніхто. Адже мала до неї найбільше претензій.

Те, що я бачила вчора у дзеркалі, досі не вкладалося в моїй голові. Я не розуміла як це вийшло, та й навряд змогла б повторити на прохання Ліама.

Я навіть не була впевнена чи варто розповідати йому про те, що я бачила і чула. Яке йому діло до того, що ці двоє зруйнували моє життя і посміялися з нього? Зрештою я не дізналася нічого корисного. Крім, можливо, того, що цей Сол, чи як там його насправді, вкрав чужу машину та чужий костюм, перш ніж викрасти мене.

І що з того? Це не допоможе мені повернутися в рідний світ, чи змусити Ліссу передумати звільнятися з роботи, доки усі навколо впевнені у тому, що вона — це я.

Так я і міркувала, доки Юмі готувала мені ванну, а тоді ледь не застогнала від задоволення, зануривши спочатку ноги, а тоді й усе тіло у гарячу запашну воду. Зболені мʼязи відізвалися приємним поколюванням і я заплющила очі, насолоджуючись теплом та легким, ледь відчутним тиском, з яким вода обіймала тіло.

— Ох, пані, ви зовсім себе не бережете. Чому ви не відклали пошуки до ранку?

Оскільки я не могла сказати Юмі, що я — чужинка з іншого світу, мусила повʼязати ці пошуки із ніби-то втраченими спогадами, тож, звісно, вона не могла зрозуміти мого поспіху.

— Хотіла поскоріше згадати усе, що забула, — зітхнула я, не маючи для неї кращого пояснення.

Нехай вважає, що я просто дурна розпещена багата дівчина, що діє, що хоче, не думаючи про наслідки. Це однаково не найгірше, що робила Лісса. Принаймні це нікому не шкодить.

Ну, нікому, крім мене.

— Але ж пані, у вас темні кола під очима! — ахнула вона, так, ніби це було справжньою катастрофою.

Не втримавшись, я пирхнула від сміху.

Вони були в мене починаючи зі старших класів, бо саме тоді, під час підготовки до перших екзаменів, я почала менше спати і більше вчитися.

— Це не смішно, пані! Ви маєте берегти свою красу!

Ага, бо в цьому світі, вочевидь, це єдине, чим вимірюється цінність жінок. Ну, ще, можливо, народження спадкоємців.

Дурне середньовіччя!

Але, якщо я скажу Юмі, що це ніяка не трагедія, а зовнішність та заміжжя — не сенс мого життя, в бідної дівчини, мабуть, серце не витримає.

Хай там як, я не збиралася цього робити. Я мушу знайти шлях додому. В мене немає часу на феміністичні революції в іншому світі. До того ж, якою б благородною не була б ця справа, навряд місцева влада її оцінить. А я не настільки божевільна, щоб перти проти рожна. Я ж бо не якась воїтелька!

Зітхнувши, Юмі почала обережно масажувати моє обличчя, а тоді й шкіру голови, натираючи чимось, віддалено схожим на крем. Я не питала що це, просто насолоджувалася масажем, і, зрештою, не помітила як задрімала.

— Пані, вода стигне, — занепокоєно повідомила дівчина, знову намагаючись розбудити мене. Я навіть відчула б докори сумління, якби так сильно не хотіла спати, — Я вже тричі доливала гарячої води. Можливо вам краще перебратися у ліжко? Ще трохи, і у вас шкіра на пальцях зморщиться, як в посудомийки!

Я хотіла було сказати, що якось переживу цей факт, проте вчасно припнула язика, й слухняно випросталася, спираючись на обід ванни. Вода з плескотом ринула униз, стікаючи моїм тілом, і Юмі миттю загорнула мене у найм’якіший рушник з усіх. Але мене здивувало не це. Він був теплим, майже гарячим.