3.2

❅

Кормалл стояв, розгублено потираючи маківку і дивився на мене. Минуло близько двох хвилин, відколи я викликав його до себе в кабінет, щоб поговорити.

— То ви… Хочете дізнатися, як сподобатися Леді Ліссі? — перепитав він.

— Так. Я знаю, ти не маєш проблем із жінками. Схоже ти вмієш їх причаровувати.

Це було мʼяко сказано. Як молодий та гарний лицар, не обтяжений стосунками чи навʼязаною нареченою, Кормалл мав неабияку популярність серед жінок свого віку та трохи молодших за нього.

Батьків його коханок, переважно, ці стосунки не надто радували, однак для мене, це не мало значення. Усе, що було важливо — він мав необхідний мені досвід і знання.

— І ви… Просите моєї поради?

Він зашарівся, з сумнівом дивлячись на мене, і це трохи дратувало.

Невже так складно повірити у те, що я цікавлюся такими речима?

— Так, прошу. Покладаюся на твій досвід.

Кормалл раптом знітився і кахикнув, ховаючи погляд.

— Розумієте, Ваша Світлість, я не мав справи… із леді. Боюся що я не на тому рівні, щоб давати вам поради.

Я холодно поглянув на нього, склавши руки на грудях й спокійно спитав:

— Тож ти відмовляєшся виконувати мій наказ?

Молодий лицар зблід, сприйнявши мої слова аж надто серйозно.

— Ну що ви, Ваша Світлосте… але я не впевнений, що методи, що працюють на інших жінках, пасують для леді, розумієте… — він знову кахикнув, намагаючись дібрати слова, — Адже ви не можете… вдатися до пестощів до весілля.

Червоний, мов варений рак, Кормалл  додав:

— Але, якщо дозволите… можливо вам варто спробувати приділяти їй більше уваги. Розмовляти про те, що її цікавить, дарувати подарунки, які змусять її радіти, а не ті, що нав’язані правилами. Запросіть її на прогулянку… коли погода поліпшиться. А ще…

Раптом він озирнувся до дверей, й навіть відчинив їх, визирнувши у коридор, щоб запевнитися у тому, що нас ніхто не підслуховує. Тоді повернувся, нахилившись до мене, й приклавши руку до рота, й прошепотів:

— Ваша Світлосте, ви могли б вдатися до особливих методів…

Я підозріло примружився. Його дивна поведінка аж ніяк не додавала довіри.

— Про які методи ти говориш? — напружено спитав я.

— Є серія любовних романів, він якої в захваті усі леді в столиці та за її межами. Називається Леді та лицар. Подейкують, що усі, від Її Величності до служниць закохані у головного героя.

Я скривився, не взмозі приховати розчарування. На мить мені дійсно здалося, що він дасть якусь дієву пораду, а він несе якісь нісенітниці.

— І ти пропонуєш мені…

— Поводитися як головний герой в деяких сценах, — кивнув він з таким серйозним обличчям, що в мене виникли сумніви у його здоровому глузді.

— Кормалле, це лише книги, — спокійно відказав я, намагаючись достукатися до його розуму. Однак лицар анітрохи не знітився.

— Це книги, які більшість жінок перечитують, мріючи зустріти такого ж чоловіка, як головний герой. Тож, якщо хочете завоювати чиєсь серце… Я міг би принести вам кілька томів.

Я витріщився на нього так, ніби він запропонував мені зʼїсти живу жабу.

— Ти справді вважаєш, що в мене є час на подібні дурниці? — роздратовано спитав я, — І, що більш важливо, ти сам їх читав?

Молодий лицар знизав плечима, а тоді повернувся до дверей, явно збираючись піти.

— Я б не давав недієвих порад, проте, якщо не хочете, можливо вам варто звернутися за порадою до когось іншого…

— Гаразд! Принеси. Тільки щоб нікому про це не бовкнув, — прогарчав я, злий сам на себе, через те, що взагалі погодився на це безглуздя. Як щось таке дурне може спрацювати?

Він всміхнувся, не приховуючи самовдоволення.

— Звісно, Ваша Світлосте. Я триматиму це в таємниці.

Щойно за ним зачинилися двері, я важко зітхнув, а тоді схилив голову, потираючи лоба.

Мабуть, правду кажуть, що, знайшовши справжню пару, усі починають поводитися як дурні. При інших обставинах я навіть не став би витрачати час на такі дурниці, проте зараз…

Я мусив у будь-що причарувати її. Закохати у себе, й захистити від королівської родини, що не дасть їй спокою, якщо стане відомо, що вона не з нашого світу.

Звісно, мені та моїй родині також буде непереливки. Не виключено, що мене можуть позбавити титулу, а землі разом з людьми передати іншому лорду або маркізу. І невідомо чи новий лорд дбатиме про них так само добре.

❅

Кормалл повернувся за кілька хвилин, ховаючи книги під плащем. Тоді вийняв їх з-під нього, й нечутно поклав на стіл.

— Я позичив їх в сестри, Ваша Світлосте, тому, боюся, за кілька днів їх доведеться повернути. Вона мені життя не дасть, якщо довідається, що я їх брав. Але, гадаю, цього часу вам вистачить, щоб дослідити вміст та виписати те, що ви вважатимете корисним.