Жіноча логіка

Спостереження з натури

Перед концертом популярного гурту у Палаці культури сталася затримка – запізнення з початком концерту з вини артистів більше, чим на двадцять хвилин. Близько ста глядачів зібралися у фойє та висловлювали своє невдоволення затримкою.

Адміністратор палацу, високий чоловік, стояв на початку сходів на другий поверх, перегороджуючи собою вхід до концертного залу, приймав на себе справедливі претензії глядачів. Всі люди невдоволено гули, а чотири найактивніші дами з-поміж глядачів наполегливо атакували адміністратора:

- Що це таке? Доки можна знущатися з нас? Чому ви не пускаєте нас до зали? Час уже минув.

- Артисти ще не готові. Зачекайте, будь ласка, – терпляче відповідав адміністратор.

- Тут же спекотно, пустіть нас до зали.

- Ні, це неможливо. Я не можу вас пустити до зали. Артисти ще не готові, – адміністратор добре знав свою роботу.

- Це ж неповага до глядача. Потрібно вже щось робити. Ось ми зараз візьмемо і всі здамо квитки. Нехай знають, що так не можна робити! – голосно говорила найактивніша дама.

- Так звичайно. От усі зараз здадуть квитки, тоді вони дізнаються, що не можна так затримувати концерти. Здамо квитки – хай знають! – підтримувала її друга активна жінка. Глядачі мали повне право сердитися, чекаючи на початок у задушливому фойє.

І ось, повідомлення про готовність артистів пройшло, адміністратор відійшов убік на сходах, глядачі успішно увійшли до зали з кондиціонерами… але одна сімейна пара залишилася у фойє… Одна з активних дам так само голосно і рішуче відчитувала, але вже не адміністратора, а свого чоловіка:

- Ну, навіщо ти це зробив? Як ми тепер увійдемо?

- Як ти сказала, так я й зробив.

- Я не розумію, навіщо ти це зробив? Як загалом можна було так зробити? Як ми тепер потрапимо на концерт?

- Ти ж казала, що «здамо квитки» – я і здав.

- Ну, я ж просто казала... А навіщо ж ти це зробив?

- ??!!