Мій "ірокез"
Поет читав свої вірші…
Поет читав свої вірші – натхненно та з пафосом, щиро та зворушливо. Йому хотілося робити це у красивому місці. Вірші були прекрасні. Він читав їх у парку. У кронах дерев щебетали пташки, цвірінькали та раділи теплому дню. Але вони не розуміли поета і нічого йому не відповіли.
Поет читав свої вірші на мосту, дивлячись на річку. Тут теж було красиво. Рибки плавали у воді під мостом. Вони теж не зрозуміли поета і нічого не відповіли йому. Лише хмари так само пливли по небу.
Поет читав свої вірші на людному перехресті. Хотів донести свою творчість багатьом людям. Перехожі не крутили пальцями біля скроні – просто здивовано оберталися і теж нічого не говорили.
Поет читав свої вірші в черзі у продуктовому магазині. І тут його не стали слухати, а тільки оберталися з тими ж здивованими поглядами.
Поет читав свої вірші в іншій черзі – біля кабінету лікаря в поліклініці. Тут його ввічливо попросили помовчати, пацієнтам і медикам була потрібна тиша.
І ось, нарешті, поет знайшов групу людей, які уважно слухали та зацікавлено дивилися на одну людину, яка читала вірші. Наш поет і тут прочитав свої твори.
І його почули, захопилися, просили прочитати ще, ставили питання. І він, своєю чергою, запитав... себе: «Навіщо я читав вірші пташкам? Адже вони зрозуміти мене не могли...»
#2760 в Різне
#731 в Гумор
#2650 в Сучасна проза
Відредаговано: 19.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
