Ганна щось знає, я щось ляпаю, колишній щось інвестує.

ДАНИЛО

Одне діло зроблено.

Тепер треба якийсь план-перехват.

Тобто десь перехопити грошей  до того, як старий оголосить анафему неслухняному синові, і мені ніхто копійки не дасть, бо за це прилетить від батька живильна звіздюліна.

Може у конкурентів попросити кредит? Ну не можемо ж ми всі жити в такій тісноті. 

Конкуренти теж не дадуть. По перше батько й поліція їх добре трусонули з моєї подачі.

А по-друге, як і дадуть, то за секретики.

А я звісно падлюка,  та не ідіот. Не шкода старого, він нас не жалів ніколи.

Тільки то зашквар - тягти з дому щось на продаж, як алконавт, коли труби горять, а грошей немає.

Не конкуренти? А нащо їм зв’язуватись з батьком і наживати нового ворога, у них своїх досить, у кожного.

Я може хлопець головатий і дещо вмію, вчився непогано, мене хвалили. Міг би стати в нагоді серйозній фірмі, але ж таких повно, і не всі головаті -  синки мого батечка. З ним мало хто зв'яжеться через таку дрібницю.

От же ж дав пан біг щастя.  Багата родина, а  користі з цього ніякої.

Спадкоємець, ха.

Ще й світлофорів понаставляли. Стій, час втрачай.

Хоча  добре, що понасталяли. Нагадали -  є ж нічні перегони. Це буде план С, бо все життя не поганяєшся, то на випадок, як роботу не зразу знайду.

А мені треба кожен день мамонта на стіл кидати.

А у вихідний  - двох.

Принцеси поважають тих, хто мамонтів приносить, більше, ніж тих, хто про картинки розпедалює.

А про картинки всі можуть, навіть я.  Треба Сонечкові крейду до речі, як обіцяв. Нехай малює, все одно там треба робити ремонт. І ще близнюкам спорядження на змагання треба, Кінь нагадав.

І ще треба з Романом порадитись. Про роботу і що там колишній. У нього знайомств багато.

А то хоч бери кредит під заставу лялі. Повертати нічим, а я так не хочу.

То чого я чекаю, у цій тягнучці можна вести переговори  будь-якого рівня. Ніхто не відволікатиме.

-Дарова, Ром, діло є. Я тут трохи випав з реалу. Треба порадитись…

-Данило, ти трохи випав з контексту. Після того, як ти обійшовся з Ганною, не треба зі мною радитись. Ти б, мабуть, збіднів, якби хоч грошима допоміг, коли твої батьки вказали їй на двері.

Кров кидається в голову. Добре, що зараз ляля не несеться по трасі. Стався б ексідент.

-Я був трохи випав з контексту, але тепер я вже знову у ньому. Тому тебе й турбую. Бо я таки збіднів, і то дуже. Тобто десь в межах години - двох збіднію, коли батько дізнається, що я від них з’їхав.

-Дуже мило. А ти не міг спочатку допомогти їй, а вже потім з’їжджати? 

От чого я сам не додумався, а він одразу здогадався? 

-Ти в курсі, що її звільнили за прогули, поки ти хворів, а потім перейшов під татусине крильце? - Ром говорив наче через силу.

Противно йому було зі мною спілкуватися. Та й мені б було гидко з собою говорити, чого там.

-Ром,  я уже в курсі.  Не нуди. Можеш мені морду набити своїм кікбоксингом, мені теж легше стане. А зараз треба разом подумати, як узяти кредит на нормальне житло.

-Ти на кір хворів чи головою вдарився? Який кредит? Чим віддаватимеш?

-То друге питання.  Спершу треба суху теплу печеру, щоб  можна було спокійно піти за мамонтом.

-Стратег. А потім сім'ю виселять на мороз, коли ти пропустиш платіж і не зможеш розрахуватися.

-Красно дякую за чесність. Тобто ятакий нікчема, що не зароблю на …

-Ти просто мамин синок. І ще думаєш не в тому напрямку.

Ойой. Ром прошарений практик в порівнянні зі мною.  Це вже зовсім соромно, щоб ви знали.

Бо Ром серед нас вважається трохи не від світу сього, мрійником і любителем медитацій у фонтанах.

-Ти не тринди, ти пальцем покажи.

-У Ганни є житло, у її матері є. Тобто як продати, на перший внесок вистачить. 

-А жити де?

-Не перебивай, зараз ціни  падають. Можна наймати житло з прицілом на подальший викуп. Воно дуже не дешево і треба знайти роботу. Але пару хаток я можу порекомендувати. Мої знайомі здають.Тебе ж квартира не задовольнить, ти мазаний.

-То вже інше питання. Я можу впахувати, ти мене знаєш. 

-Думав, що знаю, поки не побачив Ганну недавно майже вбитою. Підняв їй настрій, сказав, що пристроїв її пісні знайомому композитору та направив до подруг, вони її забезпечили роботою. Це все повинен був робити ти, а не синячити коштовним бухлом.

-Знаєш, я все зрозумів. Давно. Ще зранку. А ти міг би мені це сказати одразу. І нічого б цього не було.

-Я сказав, та одне мурло мене послало фігурними матюками. Не пам’ятаєш? 

-Ні. Мої вибачення. Дякую за пораду й за те, що врятував мою принцесу.

-Нема за що.

-Я повік в боргу перед тобою. Можеш від мене вимагати чого завгодно тепер, як буде треба.

-Що з тебе взяти, безхатько нещасний - Роман засміявся.  Було ясно, що вже не злиться.

-Скільки ти витратив на той нібито гонорар?

-А, не переймайся. То було по дружбі. І не до тебе дружбі, а до Ганни. І знай, вона б не пропала без тебе.

-Я знаю. Це я б пропав.  

-Так тобі й треба було б. Як ти взагалі то допустив?

-То вийшло випадково. Я захворів, сказав Коневі, щоб її не турбував і не казав, де я. Хто знав, що той кір так довго буде. І понеслося.  Як виписали, мені сказали, що вона втекла з охоронцем.

-Ги, бува ж таке.

-Було, а не бува. Чуєш, тут вже скоро можна буде їхати. Начебто тягнучка просувається. Прибрали ту машину, що побилася. Швидко скажи мені, що там колишній, ти моніторив, він ще становить загрозу?

-Угу. Поки що тихо сидить, боїться що ним пожертвують, як пішаком. Начебто повівся на ті інвестиції. Дурних грошей не шкода. Алекс тобі розкаже, мені ніколи зараз. І так ти мене збив з думки.Я маю здати статтю про той дім, де вас тримали.

-Що там?

-Почитаєш - взнаєш. Не вмієш ти час цінувати, золота молодь. Вчися. Час то гроші.

І перервав зв’язок. А я собі далі поїхав. Якщо це можна назвати їздою.Он перехожі обганяють, сміх один, не їзда. Пішки б швидше добрався.