Глава 23

POV Христина

Даня провів мене до під'їзду, як завжди хлопець поцілував мене, а потім розвернувся і пішов, але я ще не збиралася йти. Дещо зупиняло мене. 
- Даню, стій! - крикнула я і підбігла до хлопця, той обернувся і дивився на мене незрозуміло.
- Щось трапилося? Чи ти хочеш аби я цю ніяку провів з тобою? - запитав Даня, при цьому граючи бровами, я штурхнула його в бік, а потім вдихнула і наважилася.
- Чи не хочеш ти жити зі мною? У моїй квартирі. 
Даня хвилину дивився на мене, нічого не кажучи, це починало мене лякати.
- Марно я це запропонувала, гаразд, тоді я піду. - трохи сумно сказала я, але не подала виду цьому. Дивно, адже я думала він погодиться, марно сподівалася. Вже зайшовши у під'їзд, мене зупинив Даня взявши за зап'ястя.
- Христино, я не проти. - мовив він, а коли побачив мій недовірливий погляд, додав: - Чесно, я хочу жити з тобою, я сам хотів це запрошувати, але не міг, бо не знав де ми можемо жити, а в тебе мені якось не зручно. Немов я сидітиму на твоїй шиї.
- Не верзи дурниць! Для мене це буде щастя. - посміхнулася я. - Тоді завтра можеш заселятися.
- Обов'язково, тепер я побіг, заодно складу речі і попереджу батьків. - Даня знову поцілував мене і побіг до свого дому.
Я широко посміхаючись дійшла до квартири, там переодягнулася і лягла спати теж посміхаючись. Що ж він коїть зі мною?
Наступного ранку, мені довелося похапцем збиратися, бо через міцний сон я проспала. Тобто до першої пари лишилося 20 хвилин, а я тільки-но встала. Всю ніч мені снився Даня і на диво, наше весілля. Я ще не думала про такий варіант подій, але впевнена, що не пожалкую, якщо так трапиться. Раптом мені задзвонив телефон, через це довелося включити на голосну дзвінок, бо я якраз одягалася. 
- Алло. - мовила я паралельно натягаючи джинси.
- Привіт, то ти де? - прошипіла Ліза тихо, от чорт! Пара вже почалася.
- Я проспала, але через хвилин п'ятнадцять буду, постараюся. - запевнила я, чому цей светр так довго одягається?!
- Дивись мені, я чекаю, все до зустрічі. - попрощалася Ліза і вимкнула слухавку.
Чудово! Як я за п'ятнадцять хвилин дістануся університету? Треба було спершу думати, а не говорити. Моя вічна проблема. Нарешті натягнувши на себе перший-ліпший одяг, я побігла накидати пальто, бо вчора зрозуміла, що зимова курточка вже на мене замала. Ну нічого, сходжу в магазин і купити нової, треба буде ще й Лізу прихопити. 
 До університету я прийшла за двадцять хвилин, пройшовши до аудиторії я чесно постукала і пробурмотівши щось схоже на вибачення, я прийшла за ряд де сиділа Ліза, яка кидала на мене нищівні погляди. 
- Привіт. - мовила я і сіла поруч з нею, дівчина зробила вигляд що образилася. - Ну, Ліза, пробач. Я ж ненавмисно.
- Ну гаразд, в мене є супер новина! - радісно сказала вона і обернулася до мене обличчям.
- У мене також. - посміхнулася я.
- Тільки я перша. Загалом, вчора ми гуляли з Єгором і він постійно задавав питання про типу "Яким кольорам у сукні ти надаєш перевагу", а я питала "Яким саме сукням?", ну а він "Ну наприклад весільним". - було кумедно спостерігати, як Ліза намагалася зробити голос схожим, як у Єгора. - Тобто, ти розумієш до чого ці натяки!
- Ого, подруго, тільки не забудь потім мене запросити на весілля.
- Тебе в першу чергу!
- Ну дивись мені.
- А в тебе що там за новина? - поцікавилася Ліза при цьому переписуючи з дошки нові означення.
- Сьогодні Даня переїде жити до мене. - повідомила я не стримуючи посмішки.
- Серйозно?! Ну нарешті. - полегшено видихнула подруга і подивилася на мене.
- Що ти так дивишся?
- Ну а ви вже спланували першу нічку? - запитала вона, граючи брови, в точності як Даня.
- Ліза! - прошипіла я доволі голосно, через що декілька студентів, у тому числі й Сніжана зацікавлено кинули на нас погляди. - Ти що? Ми про таке навіть не думали. - мовила я вже тихіше.
- Може ти й не думала, а він точно думав. Всі хлопці уявляють дівчат у такому плані. - спокійно сказала Ліза, а я всеодно хитала головою в знак заперечення. 
- Даня не такий. - прошепотіла я, а потім всю пару думала про слова подруги.
 Даня ж точно так не міг...чи міг? Він мене кохає у цьому я впевнена, але навіть коли ми будемо жити разом чи захоче він піти на дещо більше, аніж просто сон вночі? Я точно ще не готова. 
 Після пар ми з Лізою виходили з університету і раптом я помітила, що до нас біжить Артем.
- Ти бачиш, чого це він так поспішає? - здивовано запитала Ліза.
- Не знаю, до речі, давай завтра після пар сходимо по магазинах. Мені треба якраз зимову курточку купити. - запропонувала я, подруга кивнула. Артем підбіг до нас і поклав одну руку мені на плече, а іншу Лізі.
- Привіт, чому тебе не було сьогодні на парах? - поцікавилася вона і прискіпливо оглянула хлопця.
- Мав деякі справи, а зараз, Ліза, вибач, але мені треба поговорити з Христиною. 
- Ну гаразд, я пішла. - мовила подруга і очима дала мені зрозуміти, що я потім мушу подзвонити їй і все розповісти, від цього я лише закотила очі і обернулася до Артема.
- То що ти від мене хотів?
- Впевнитися, що ти не ображаєшся на мене. 
- Та не ображаюся я! Але не можу зрозуміти, чому тато збрехав мені? Раптом він ще щось приховував? - міркувала я вголос, навіть не помітила, як ноги самі вели мене до будинку, а Артем вперто йшов за мною. 
- Сергій сказав, що сьогодні він говорив з його співробітниками, але мені він так і не розповів що ж ті йому сказали. - згадав Артем, він дивився собі під ноги, немов хотів щось приховати від мене.
- Якщо ти щось знаєш, то кажи, прошу. - попросила я, хлопець подивився на мене, а потім похитав головою.
- Нічого важливого я не знаю, все що міг розповів Сергію, але той сказав що всі ці мої факти нічого не допоможуть.
- Чесно зізнатися, то Сергій якось погано  працює. То від нього тижнями немає новин, я думала він шукає, а він навіть співробітників не додумався розпитати. Це все дивно. А ще ми коли ходили останнього разу до нього, зустріли якогось чоловіка, який звідкись знав мене. Але я точно ніколи не бачила його. - розповіла я, при цьому у мене в голові виникла ідея. - Я думаю нам потрібно самим розпитати цього невідомого чоловіка про мого батька, але точно не сьогодні, завтра теж не варіант.
- Я моду сам усе розпитати сьогодні, якщо ти не проти. - запропонував Артем, я запитально вигнула брову.
- Але...але навіщо ти це робиш? 
- Хочу аби ти могла мені довіряти і ми стали друзями, бо наші колишні відносини були дуже погані, та й я вів себе як покидьок. Тепер хочу довести, що я можу бути нормальним. 
- Ну тоді, якщо тобі не тяжко. - знизила плечима я і подивилася вперед, сонце починало заходити, як-не-як зима. А снігу сьогодні майже немає, лише лишилися брудні калюжі від нього. 
- Гаразд, я побіг. - попрощався Артем, він хотів мене обіймати, але зупинився і лише кивнув головою, перед тим як піти.
Я просто знизила плечима і пішла в квартиру. Мені потрібно приготувати вечерю, бо якщо я була б сама, то нічого страшного якщо вечері не буде, але сьогодні переїжджає Даня,тому вечеря обов'язково. Хочеться показати йому, яка я хазяйновита. 
Увійшовши у квартиру, я першим чином пішла у кімнату щоб переодягнутися, а потім побігла на кухню. Відкрила дверці холодильника. Хм...що ж таке смачненьке приготувати? Продуктів наче багато, але в голову не приходить жодна ідея. А часу то обмаль! Знаю! Піцу. Ця страва виходить у мене добре, тому чому б і ні. Додатково приготую салат і можливо ще щось. Поки я діставала усі продукти для тіста та начинки, мені задзвонив телефон. Я похапцем натиснула кнопку прийняти і увімкнула голосовий зв'язок.
- Привіт, хотів сказати, що прийду до тебе о сімнадцятій або вісімнадцятій годинах. - мовив Даня, я з легкістю впізнала його голос, перед тим як відповісти я поглянула на годинник, щоб знати скільки часу лишилося. Три години. Вистачить.
- Добре, чекаю з нетерпінням. - відповіла я і вже малювала наше життя в голові.
- Тоді до зустрічі.
З посмішкою я готувала піцу, як же чудово що я нарешті наважилася запропонувати Дані жити зі мною. Про це я думала далеко не один тиждень, але сміливості мені не вистачало. Що ж, зате зараз я впевнена у своїх діях. Поставивши піцу у духовку, я дістала овочі і почала їх нарізати невеликими шматочками.  
Через дві з гаком години все було готово, стіл я накрила і дістала навіть пляшку вина. Чорт, а одяг! Я бігаю у брудному фартуху, потрібно переодягнутися. Зайшла у кімнату і відчинила шафу, багато всього, але не те що потрібно. Ах, ось! Бордова спідниця, яка вдало підкреслює мої довгі ноги, а чорний топ з відкритим животом, гарно підкреслює талію і взагалі фігуру. Також я вирішила обійтися без взуття, але макіяж обов'язковий! Хвилин десять я намагалася намалювати ідеальні стрілки і на, мабуть, раз десятий вийшло гарно, а також бордова помада. Волосся лишила розпущене, все, ідеально! Залишилося лише дочекатися Даню. Дивно, він мав вже прийти, а ось, дзвінок у двері. З широкою посмішкою я пішла до дверей і відчинила їх, Даня одразу оглянув мене з ніг до голови і широко посміхнувся, я відступила щоб він міг зайти і завезти одну валізу і пару пакетів.
- Привіт, рада що ти все-таки прийшов. - мовила я і поцілувала хлопця в губи, він пригорнув мене і пристрасно відповів на поцілунок, охопивши руками мою талію.
- А як інакше? Я обов'язково би прийшов. 
Я лише посміхнулася і допомогла йому донести речі у нашу, на хвилиночку, спільну кімнату. Коли Дані дійшло що в нас спільна кімната він глянув на мене.
- Ти впевнена? - запитав він, дістаючи речі з валізи.
- На всі сто. - відповіла я чітко і впевнено, як і хотіла, потім пішла на кухню, Даня пішов слідом.
- Вау, це все ти приготувала?! - вражено перепитав він і сів за стіл. 
- Звісно, а хто ще? 
Ми сіли вечеряти, Даня раз у раз казав, як це все смачно, а я просто сором'язливо посміхалася у відповідь. Як ще приємно, коли твої старання оцінюють. Коли він поїхав, то я дозволила йому відкрити пляшку вина. Хлопець налив мені трохи, як і собі. Ми не плануємо сьогодні напиватися, лише трішки.
- До речі, - я надпила вина і поставила бокал на стіл. - Артем пообіцяв що сьогодні поговорить з тим незнайомим чоловіком, якого ми зустріли коли ходили разом до слідчого.
- Ти віриш що він це зробить? - запитав Даня і глянув на мене трохи прискіпливо.
- Так, а що?
- Ну не знаю, як ти легко сприйняла його...зраду? І ті зізнання у відділку?
- Я знала це вже і була готова, коли ми розійшлися я вже знала, що він зраджує мені, тому його зізнання не були чимось новим.
Я подивилася на Даню і закусила нижню губу. Не знаю що в цей момент керувало мною, алкоголь чи просто бажання, але я підійшла до хлопця і сіла йому на коліна. Той здивовано глянув на мене, я подивилася спочатку йому в очі, потім на такі бажані губи і поцілувала його. Ніжно, а потім пристрасно, Даня поклав руки мені на талію і з таким ж інтузіазмом відповів на поцілунок, ми не зупинялися ні на мить, аж поки не дійшли в спальню, там він поклав мене обережно на ліжко і навис зверху. Провів доріжку від щоки до шиї, а потім знову поцілував, на цей раз більш пристрасніше. Ми цілувалися без упину, спочатку в губи, потім Даня цілував мою шию, ключиці, руки, напевно кожен міліметр тіла! Я почала розстібати його сорочку, але хлопець раптом зупинився і просто ліг поряд на ліжко. 
- Що...що трапилося? - запитала я охриплим голосом.
- Я...ми...це все надто швидко, давай краще почекаємо і не будемо поспішати. - відповів Даня, таким самим хриплим голосом. 
- Гаразд, як хочеш. - пробурмотіла я і встала з ліжка. - Я в душ.
Даня кивнув. Я взяла нічну сорочку і зайшла в душ, холодна вода потекла по тілу, було б чудово якби вона змила мої переживання і тривожні думки. Чому Даня раптом зупинився? Може я не приваблюю його у такому плані? Невже я настільки погано цілуюся?