Глава 15

POV Христина

 Пари пройшли швидко, а все завдяки тому що на них ми з Лізою розмовляли або ж я переписувалася з Даньою. Хоч  мабуть потрібно вже називати його "мій хлопець" чи щось типу того. Ну а після закінчення пар, я пішла додому, а потім до залу. Як же мені не хочеться сьогодні йти на тренування, а все тому що сьогодні ж знову нашим тренером буде Артем. Цікаво, він сьогодні продовжить фліртувати з Настьою чи переключиться на когось іншого? Я похитала головою аби цих думок не було. Хіба мені не байдуже до Артема? Ясна річ, що байдуже!
 Прийшовши до зали, я як завжди спочатку зайшла в роздягальню, а потім в сам зал. Прийшла я якраз вчасно - за 5 хвилин до початку, тому тут були майже всі присутні. Всі окрім Саші. 
- Ось і ще одна - сказав Артем і оглянув мене з ніг до голови, а потім закусив нижню губу. Фу-у що за непристойні думки у нього в голові?! Але я просто закотила очі і стала поряд з Настьою, яка була в кінці строю.
- Артем так класно цілується - мрійливо казала вона і явно хотіла аби я ревнувала, але мені на нього всеодно, тому я не звернула на неї увагу. 
- Де Саша хтось знає? - запитав у нас наш "тренер" і оглянув всіх присутніх довгим поглядом, але на мені найдовше затримав погляд.
- Звідки ми повинні знати де вона?! - роздратовано запитала       .
- Гаразд, не будемо її чекати, а одразу почнемо - оголосив Артем, - Спочатку я хочу подивитися хто як грає, тому стаємо на позиції і для початку зіграємо один раунд.
Спочатку він розділив нас по командах. Я потрапила до команди з Настьою і самим Артемом, чомусь він обрав мене першу у свою команду, через що Настя кидали на мене злі і ревниві погляди, але я вдавала що не помічаю. Всі інші були в другій команді. Перший раунд почався і я подавала першою м'яч, вдала підкинувши його, я так само вдало забила суперникам "гол" бо ніхто не зміг відбити м'яч. Артем хотів дати мені "п'ять" але я відмовилася і ми продовжили гру.
 В кінці кінців виграла наша команда з рахунком 5:3. Артем одразу побіг нас обіймати, я пригорнулася до нього, але з відстанню не менше пів метра. Не хочу бути надто близько до нього, але він немов ненароком торкнувся моєї руки. Це мене і справді обурило, але я стрималася аби не накричати на нього. А Настя навпаки - одразу ж пригорнула його якомога ближче до себе і навіть поцілувала на очах у всіх, схоже Артем був не радий цьому, бо він намагався якомога швидше завершити цю "виставку" з ніжностями. І тут до зали заходить Саша, дивно, але вона виглядала надто... розкуто. Коротка футболка-топ з великим вирізом, надто обтяжуючі легінси і розпущене волосся, яке вільно спадало на плечі, червона помада, чорні стрілки і трішки тіней на очах.  Артем одразу ж задивилася на неї, а коли вона "ненароком" випустила ризинку для волосся і нахилилася так, що усе було видно, Артем безсоромно дивився в їх декольте. Всі спостерігали за цією картиною з відразою (окрім Артема, звісно ж), а Настя мені здається ладна туда зараз накинутися на Сашу з кулаками.
- Вибачте я трішки запізнилася - солодко сказала Саша і кокетливо накручувала волосся на пальці.
 Ага "трішки" запізнилася, всього лиш 20 хвилин!
- Нічого страшного, проходь і ставай до інших - мовив Артем і уважно спостерігав за спиною, а точніше за дечим іншим, коли Саша модельною ходою йшла до Насті. І коли вона встигла так раптово змінитися?
 Тренування пройшло добре, але якби не поведінка Саші, могло би бути краще. Одразу по закінченню я пішла до роздягальні і зібравшись, вийшла з залу. Мені прийшла смс від Дані, в якій він написав що буде чекати мене біля спортивного залу. Я посміхнулася і пішла швидше до виходу, але мене наздогнав Артем і став іти поряд.
- Дивно, чому це ти зараз тут, а не поряд з Сашою? - поцікавилася я не дивлячись на нього.
- А навіщо мені бути з нею, якщо є ти? - запитав він у відповідь, я підвела брову у запитальному вигляді і намагалася розгадати ці слова. Артему схоже сподобалася моя реакція, бо він посміхнувся куточком губ.
- Що це означає? - непривітно мовила я.
- Хоч і Саша прийшла сьогодні явно виглядаючи так, щоб мене спокусити, фігура в неї жахлива, а ось в тебе чудова, то може ти не проти провести цей вечір зі мною? 
- По-перше проти, по-друге в мене є хлопець, який зараз чекає мене біля виходу - відповіла я і переможно посміхнулася.
- Хлопець? Від коли це? - поцікавився Артем і по ньому явно було видно, що він не очікував такого повороту подій. 
- Від недавна - сказала я, ми якраз вийшли з зали і я вже бачила Даню. Він був одягнений у синю футболку, чорну клітину і чорні штани. Я помахала йому, а він якось невпевнено почав іти до мене.
- То це твій хлопець? - якось насмішкувато запитав Артем, коли Даня підійшов до мене і поклав руку мені на талію, а ще поцілував у щічку.
- Так, а що тобі не подобається? І взагалі хто ти такий? - грубо почав розпитувати Даня, але я навіть рада що він так питає.
- Я її колишній - відповів Артем і схрестив руки на грудях.
- Колишній, якій і досі переслідує мене - додала я.
- Тепер зрозуміло, слухай відчепився від неї. Тепер вона має хлопця, який з радістю постоїть за неї, - сказав Даня і посміхнувся мені, ці слова відлунням від відбивалися в моїй голові, бо так приємні що він готовий зробити за ради мене таке, хоча ми тільки недавно пара, а точніше відучора. 
- Дуже страшно - саркастично мовив Артем і оглянувши Даню скептичним поглядом, пройшов повз нас.
- А тепер нарешті я можу спокійно тебе поцілувати - звернувся до мене Даня і охопивши моє обличчя руками, поцілував у губи, я відповіла з не меншим інтузіазмом.
- Я скучила вже - зізналася я і взявши хлопця за руку, ми пішли в сторону мого будинку.
- Ти не уявляєш як я сумував за тобою, але нічого, ти не проти якщо ми в тебе вдома подивимося якийсь фільм сьогодні? - запропонував Даня.
- Лише фільм? - поцікавилася я і подивилася хлопцеві в очі.
- А ти хочеш більше? - грайливо поцікавився Даня і поцілував мене в носик, віл чого я посміхнулася ширше, на скільки це було можливо. 
- Навіть не знаю - загадково відповіла я.
 Ми дійшли до мого під'їзду і підійнялися на поверх моєї квартири. Я дістала ключі і швидко відчинила двері. Ми зняли взуття і верхній одяг.
- Ти можеш іти в вітальню, а я поки принесу смаколики - сказала я хлопцеві, він кивнув.
- А де вітальня? - запитав Даня.
- Прямо і наліво - миттєво мовив я пройшла на кухню, а хлопець пішов туди куди я його попросила.
 На верхній поличці я знайшла три пачки солоного попкорну, але взяла дві. В холодильнику було дві невеличкі пляшки солодкої води, які я теж взяла. Зайшовши в вітальню, я застала таку картину: Даня розлігся на весь диван і шукав щось в ноутбуці, більш всього фільм.
- Ггм - кашлянула я аби хлопець встав і дав мені місце куди-небудь сісти. Він одразу повернув до мене голову і бурмочучи щось на кшталт "Вибач" сів на диван.
- Дякую - сказала я і всілася поряд з ним, поклавши голову Дані на плече і простягнула йому попкорн, він взяв його і тепло посміхнувся мені.
- Звідки в тебе попкорн вдома? - поцікавився хлопець, поки я шукала який-небудь фільм.
- Недавно купляла, бо раптом захотілося чогось такого, але так і не з'їла, тому ось залишився - відповіла я і нарешті знайшов фільм, він був у жанрі романтично-комедійний, якраз підійде.
 Даня притягнув мене ближче і обійняв за плече, та почав дивитися на екран ноутбуку. Я теж дивилася на екран. 
- А чому ти живеш сама? - раптом запитав хлопець. Я різко відсторонилася від нього і уважно подивилася, примруживши очі.
- Чому ти раптом це запитав? - підозріло спитала я.
- Не знаю, якось дивно що ти в такому віці вже живеш сама - знизив він плечима, а я опустила голову. Невже вже настав той час коли мері треба розповісти йому цей болісний секрет?
- Я...мій тато він помер недавно, потрапив в аварію - промовила я насилу і відчула, як перші сльози покотилися по щокам, Даня похитав головою і обійняв мене, погладжуючи по голові, а я просто розплакалася йому в плече. 
- Пробач, я не хотів - почав вибачатися хлопець.
- Нічого, ти ж не знав - перебила його я.
- Але я не повинен був тиснути на тебе, вибач - сказав Даня і охопив моє обличчя своїми руками і змусив подивитися йому в очі.
- Мама померла коли мені було 2 чи 3 роки, тому я не пам'ятаю її, а тато був для мене найважливішою людиною в цілому світі, а коли він помер я не знала як жити далі - розповіла я і намагалася посміхнулися Дані, аби він надто не хвилювався, але посмішка вийшла кривою.
- Йди сюди - прошепотів Даня і поцілував мене, так немов хотів заспокоїти мене, я відповіла на поцілунок.
- То ми будемо фільм додивлюватися? - запитав хлопець, коли ми відсторонилися, - Чи може займе ся дечим цікавішим? - додав він і грайливо підійняв брову, я легенько вдарила його.
- Краще фільм додивимось - сказала я і посміхнулася йому.
- Ну як хочеш - знизив плечима Даня і поцілувавши мене в щічку, ми почали дивитися фільм, але це в нас виходило погано, бо переважно Даня жартував, а я сміялася, потім цілувала його і так було часто.
- То як тобі фільм? - запитала я, коли фільм закінчився.
- Ну скажу чесно, ти краще аніж фільм - посміхнувся хлопець і знову мене поцілував.
- Ти додому зараз? - поцікавилася я, коли Даня встав з дивану і допоміг мені прибрати залишки попкорну на дивані.
- Так, потрібно доробити деякі справи з роботи - відповів він, я помітно засмутилася, тому він підійшов і обійняв мене.
- Не засмучуйся, ми ще купу часу проведемо разом - заспокоїв він мене і поцілував в лоб, я подивилася йому в очі.
- Обіцяєш? - запитала я.
- Обіцяю - прошепотів він і швидко поцілував мене в носик, а потім відніс пусті упаковки від попкорну на кухню аби викинути в смітник.
- Тоді завтра прийдеш зранку до мене перед роботою? - поцікавилася я, хлопець почав одягати взуття і куртку.
- Звісно, о 8:10 чекатиму тебе біля під'їзду - посміхнувся він і обійняв мене, - Я такий радий що ти в мене з'явилася.
- Я ще більше рада, бо якби не ти, я думаю що зійшла б з розуму тут на самоті - зізналася я.
- Отже я став твоїм - порятунком від самотності - мовив хлопець і обійнявши мене міцно-міцно, вийшов з квартири.