Глава 14

Христина

- Я прийшов поговорити про ту домовленість - почав Даня, - Ваня попросив мене, щоб я ніколи не проявляв до тебе симпатію, щоб ти не закохувалася в мене, бо ти дуже сильно подобаєшся Вані.
- І ти погодився? Але чому? - емоційно запитала я, сказати що я була шокованою від почутого, нічого не сказати.
- Погодився, тому що мені стало його шкода, всі йому відмовляли, а тут ти. Єдина хто стала з ним дружити і сподобалася йому, але є одна проблема.
- Яка? - поцікавилася я, Даня взяв мене за обидві руки і подивився в очі.
- З кожним днем ти подобаєшся мені все більше, але через домовленість я не можу проявляти своїх почуттів - пояснив Даня і сумно посміхнувся, - Ще з першого дня нашого знайомства ти засіла в моєму серці.
- Дань, ти серйозно? - не могла повірити я, невже це правда.
- Так - кивнув хлопець, а я ладно була на щастях розцілувати його.
- Ти почав подобатися мені ще з того як я побачила тебе поряд з під'їздом свого будинку, а коли в тебе була дівчина, я неймовірно ревнувала тебе, хоча й розуміла що ніколи не зможу бути з тобою, бо хто, а хто я. Але попри це ти мені подобаєшся теж - сказала я, а Даня посміхнувся широко від вуха до вуха.
- Я такий щасливий зараз - прошепотів він і наступної миті накрив мої губи своїми.
  Цей поцілунок був такий нерішучий, але ніжний. Я огорнула шию Дані своїми руками, а він натомість охопив мою талію. З кожною секундою я відчувала неймовірні відчуття в животі, якісь метеликам, чи що? Коли ми відсторонилися, мені захотілося ще раз і ще спробувати його губи, а його парфуми зводять мене з розуму.
- Христино, нам не можна цього робити - прошепотів Даня, але я не слухала його, а просто змусила подивитися в мої очі, підійнявши його голову так аби наші очі зустрілися.
- Чому? Через ту дурну домовленість? Гаразд, але я не зможу тепер жити без тебе! - голосно сказала я, а потім замовкла, бо не хотіла аби хтось почув нашу розмову.
- Я теж, давай ми будемо зустрічатися, але так щоб про це ніхто не знав? - запропонував Даня, а я одразу поцілувала його вже більш сміливо в знак згоди.
- Звісно у нас має це вийти - погодилася я і посміхнулася, Даня поцілував мене в щічку на прощання і пішов, а я дивилася йому в слід і посміхалася.
  Нарешті, нарешті це трапилося. З широкою посмішкою на вустах я пішов до себе в квартиру. Коли зайшла в під'їзд і перевірила чи нікого немає, почала весело підспівувати собі під ніс, а коли зайшла до квартири, то пригала і кричала від радості. Невже це трапилося? Але шкода, що не можна розповісти комусь, хоча Лізі я довіряю, тому їй можна. Головне щоб не дізнався Ваня і хтось з його друзів, які можуть йому розповісти. Але зараз я ні про що не могла думати, бо надто сильно втомилася, тому пішла спати.
 

***

Ми йдемо з Даньою містом тримаючись за руки, він розповідає мені якісь жарти, а я сміюся щирим сміхом. Він посміхається і цілує мене ніжно в губи, а я звісно ж відповідаю взаємністю з усією любов'ю. 
Я біжу попереду нього до гарного пам'ятника, який стоїть попереду. Підбігши до нього, я вказую пальцем на пам'ятник двох закоханих, які обіймають один одного.
- Це схоже на нас - кажу я, Даня підходить, обіймає мене за талію і киває.
- Але наше кохання сильніше - додає хлопець і цілує мене в щічку.
  Але таку нашу ідилію перериває чоловічий голос позаду нас, ми одночасно обертаємося і завмирає о, побачивши хто це. Ваня схрестив руки на грудях і дивився на нас таким злим та водночас розчарованим поглядом.
 

***

  Раптом я різко прокинулася і з жахом згадувала цей сон. Слава Богу сон. Він просто жахливий! Дуже сподіваюся, що в житті такого не трапиться. Я довго приходила до тями і вдихала та видихала аби заспокоїти себе, що це сон. Годинник показував п'яту панку, але заснути я так і не змогла, тому пішла на кухню аби зробити собі каву. На телефон прийшло смс від Дані: "Не знаю чи ти прокинулася, але хочу сказати, що чекатиму тебе в 8 біля кав'ярні)" я посміхнулася і швидко надрукувала відповідь: " Вже прокинулася, чекатиму зустрічі ))". 
  Я сіла за стіл і надпиваючи каву, почала гортати новини в телефоні і дивитися різні відео. Але через годину таких посидінь, нарешті встала і пішла в ванну кімнату аби привести себе до ладу. Водні процедури, різні крема і масочки, а потім в кімнату аби обрати одяг на сьогодні. Темно-синя спідниця до колін, біла футболка, яку я заправила в юбку і білі кросівки, наверх вже бежеве пальто. З макіяжу я зробила чорні стрілки, рожевий блиск для губ і трохи тонального крему під очі аби приховати синці через погано проспану ніч. Волосся я трішки підкрутила і почала складати рюкзак. Туди я поклала не багато чого, а нарешті все зібравши, почала взувати кросівки і накидати зверху пальто. Останній раз подивившись на себе в дзеркало і впевнившись, що я виглядаю добре, вийшла з квартири. Попередньо зачинивши її на ключ. 
  Дійшовши до кав'ярні, я стала чекати поряд Даню, дивно де це він? Але раптом хтось з-заду підійшов до мене і поцілував в губи. Я одразу зрозуміла, що це Даня і відповіла з взаємністю, хоча боялася що хтось ще помітить нас разом. Після поцілунку ми пішли в кав'ярні і замовили собі по каві з шматочком торту. Я взяла каву і сіла за вільний столик, а Даня взяв тортики і сів поруч.
- Привіт, я скучив за тобою - сказав хлопець і поклав свою руку на мою.
- Я також - посміхнулася я і почала їсти торт.
- Слухай, мені сьогодні приснився жахливий сон - почала я, Даня уважно подивився на мене.
- Це ж всього лиш сон, але можна поцікавитися який? - запитав Даня і також почав їсти свій десерт.
- Мені снилося, що ми з тобою гуляємо містом, обіймаємося, цілуємося і просто насолоджуємося один одним. Але нас помітив Ваня - розповіла я і опустила очі, а Дан, підійняв мою голову і посміхнувся.
- Все буде добре, ми будемо обережні - сказав він.
- Смішно що ти це кажеш, а сам по середині вулиці цілуєш мене - пробурмотіла я і надпила кави.
- Ну вибач, я не втримався, надто вже твої губи солодкі на смак - промовив він і нахилився ближче до мене, -  я з радістю смакував ними кожної хвилини. Я сором'язливо усміхнулася і швидко поцілувала хлопця в щічку. Я надпила кави, а Даня доїв свого десерту і вже почав їсти мого від чого я трохи обурилася.
- Даню, це ж мій тортик! - прошипіла я, а хлопець лише почав сміятися дивлячись на мене, від чого я почала злитися, - Що смішного?
- Ти так мило злишся, що я не витримав - пояснив він, я награно надула губи ніби образилася, - Ну не ображайся, я ж жартую, - сказав Даня і поцілував мене.
- Ну добре, давай будемо йти, бо я можу запізнитися - промовила я, Даня кивнув і почав швидше пити свою каву, а заразом доїдав мій торт, який я вже була не в силах з'їсти. 
Коли ми завершили з поїданням і допиванням, Даня захотів провести мене до університету. Спочатку я хотіла відмовитися аби нас ніхто не помітив, але мені так хотілося більше проводити часу з ним, що я не витримала і погодилася. Ми йшли тримаючись за руку, але коли підійшли до університету, я обійняла хлопця і не хотіла відпускати, він схоже теж, бо лише сильніше пригорнув мене до себе і почав вдихати запах мого волосся або ж шампуню яким я мила його. 
- Я тобі пізніше обов'язково напишу - сказав Даня, коли ми відсторонилися один від одного.
- Добре, тоді я пішла - мовила я і швидко поцілувавши Даню а щічку, пішла в університет.
Цікаво він дивиться як я йду зараз? Чи ні? Якщо так, то це дуже приємно. Прийшовши до університету, я попрямувала на пару з української мови. Сіла за передні місця і стала чекати Лізу. Після того як ми з нею вчора розійшлися, коли вона пішла кудись з Єгором, я більше не бачила її. Сподіваюся у них все добре. 
- Привіт - прошепотів мені на вухо хтось позаду, я рідко обернулася і мене вже надто сильно почала дратувати його присутність.
- Що ти хочеш? - грубо запитала я, Артем лише усміхнувся куточком губ і взяв мене за руку.
- Я лише хочу сказати, що сьогодні тренування буду проводити я - сказав він, я прибрала свою руку.
- Все? Тепер йди звідси - роздратовано закотила очі я та обернулася потилицею до Артема.
- До речі, ти не знаєш де навчаються Настя? Або як її зустріти? Вона була надто хорошою коли ми робили це і я б хотів з нею повторити - говорив тихим голосом хлопець.
- Якщо ти хочеш аби я ревнувала, то скажу одразу, мені всеодно на твоє життя і тебе загалом теж - мовила я, Артем схоже не очікував такої відповіді, бл одразу ж почав оглядатися по сторонам.
- Приємно було з тобою поспілкуватися, але я мушу йти - сказав він і нарешті пішов від мене.
  Я лише з полегшенням видихнула і почала діставати блокнот з ручкою. Як же мені набрид Артем!
- Привіт, подруго, чому обличчя таке роздратоване? - поцікавилася Ліза, яка щойно прийшла і сіла поруч зі мною.
- Привіт, та Артем вже дістав мене - відповіла я, а тоді різко обернулася обличчям до Лізи, - То що у вас там з Єгором? - Ліза образу почала сором'язливо посміхатися.
- Ну вчора він провів мене додому і поцілував, а потім запропонував сьогодні сходити на побачення - відповіла дівчина, я на радостях почала міцно обіймати її.
- Стій, задушиш - сміялася подруга, я відсторонилася і не могла не посміхатися, бо була щиро рада за неї. 
- А в тебе там що? - запитала Ліза, я подивилася по сторонам і почала тихо шепотіти їй.
- Ми з Даньою разом, але про це ніхто не має знати.
- Добре, я не скажу, ти ж мене знаєш - так само тихо відповіла пошепки Ліза, я кивнула і до аудиторії зайшла викладачка.
  Пара почалася, а помітила що сьогодні немає Сніжани. Ця дівчина мене сильно дратує, вона така ж як і Артем. От вони були б ідеальною парою. Я впевнена. 
- Дивись - прошепотіла Ліза і показала мені телефон, на екрані якого було смішне фото і я почала сміятися.
Потім мені прийшла смс від Дані: "Я вже скучив((" я непомітно для викладача написала йому відповідь: "Я також, але ще не довго чекати, скоро зустрінемося". Відклала телефон, але мені знову прийшла смс від Вані: "Привіт, ти не проти завтра піти разом зі мною і моїм братом на атракціони які від завтра будуть у нашому місті?" Я вирішила, що це хороша пропозиція, тим паче атракціони - це моя любов. Тому надрукувавши: "Я з радістю)" вимкнула телефон і зосередилася на навчанні.