Глава 12

POV Христина

Цей хлопець підходив все ближче і ближче, але попри те що я пильно вдивлялася йому в обличчя, всеодно не могла зрозуміти хто він і чи я взагалі знаю його. Моя друга версія була більш схожа на реальність, бо коли цей незнайомець все-таки підійшов я зрозуміла, що не знаю його, але от Даня пожав йому руку, хоча він не був радий бачити цього хлопця. 
- Привіт, давно не бачив тебе тут - сказав цей незнайомий хлопець доволі грубим голосом, як для такого молодого віку.
- Привіт, так, я ж переїхав тому рідко коли буваю тут - намагався якомога приязніше говорити Даня. 
- А це що твій брат? Так виріс, а це його дівчина? - почав розпитувати цей хлопець і тим самим, розглядав мене з ніг до голови, через що мені стало не зручно, тому я ставала то на одну ногу то на іншу, а Ваня, міцніше мене обійняв.
- І тобі привіт, так це моя дівчина, Христина, а це наш старий знайомий Ілля - познайомив нас Ваня. 
- Мені треба бігти, але ми обов'язково мусимо колись ще погуляти усім разом, - сказав Ілля і подивився на мене, - І ти також Христина. До речі, Ваня тобі дуже пощастило з дівчиною, якби я побачив її раніше, то вона мені однозначно б сподобалася, хоча зараз вона мені теж подобається, - після цих слів він безцеремонно закусив нижню губу і подивився на мої ноги, а потім в очі, -  якщо захочеш розійтися з нею, то попередь мене. Все бувайте.
 Ілля пішов, а мені навіть не хотілося обертатися до нього. Його слова стали якісь надто огидні для мене. 
- Можете пояснити що це щойно було?! - гнівно запитала я і злісно оглянула обох хлопців, Ваня поглядом казав Дані, щоб той усе пояснив. Даня важко видихнув і почав розповідати.
- Це наш друг ще з університету... - розповідав Даня.
- Твій друг - випрввив його Ваня, який досі не відпускав мене з своїх обіймів.
- Добре, мій друг. Спочатку, ми чудово дружили, але я часто помічав його дивну поведінку. Виявилося, він наркодилер нашого містечка та й плюс до цього бабій. Коли я про це дізнався, то припинив з ним спілкування і більше не бачив до цього моменту - пояснив Даня, а тоді все склалося як треба.
- А чому тоді я мусила бути дівчиною Ваня? Щоб цей Ілля не подумав скористатися мною? - здогадалася я, Даня кивнув і тоді мені стало доволі страшно, бо цей Ілля ж захотів зустрітися.
- Ми ж не будемо з ним зустрічатися? - немов прочитав мої думки Ваня.
- Я на це сподіваюся - зізнався Даня і подивився на те, як Ваня міцно обійняв мене, - Ви вже можете не обійматися.
- А мені й так добре - пробурмотів Ваня і нехотя відпустив мене.
 Хлопці провели мене до будинку і там ми попрощалися. Я підіймалася на свій поверх з посмішкою, попри ту неприємну ситуацію з Іллєю. Якщо Даня з ним дружив, то приймав наркотики? Ні, він не такий. А посміхалася я, бо зрозуміла що мені справді подобається Даня і дуже сильно. А я йому? Він рак легко поставив мене дівчиною Вані, що я тепер думаю що не подобаюся йому. Прийшовши в квартиру, я одразу переодягнулася в теплу піжамку і залізла під ковдру. Сон охопив мене, тому вже скоро я заснула. 
  День в університеті пройшов добре, тому після навчання я побігла додому аби взяти усі речі для занять по волейболу і коли вже нарешті все знайшла, вийшла з квартири і пішла до спортивного залу. На вулиці була якраз сонячна погода і це змусило мене посміхнутися. Дійшовши до зали, я пішла в роздягальню, але перед цим помітила ту саму жінку, яку бачила минулого разу там. Хто вона і чому постійно тут? Хоча можливо вона тут просто працює. Виявилося, що я прийшла на 20 хвилин до початку, тому ще нікого не було. Я швидко поклала усі речі і пішла до зали аби там почекати усіх. Як же я здивувалася, коли помітила як тут з м'ячем грає Артем. 
- Що ти тут робиш? - голосно запитав я, Артем обернувся і оглянувши мене з ніг до голови, посміхнувся.
- Я теж радий тебе бачити. Ти не чула? Сьогодні я заміню мого батька - відповів він від чого мені стало не по собі. Сподіваюся він жартує.
- Тобто? Ти ж не серйозно? - пробурмотіла я і підійшла до нього ближче, але залишила добрячу дистанцію.
- Це правда. Мого тата кудись раптово викликали і він попросив мене замінити його. Хоч я і не так добре граю, як к приміром ти, але всеодно для першого тренування підійду - пояснив Артем і почав підходити все ближче, але я лише склала руки на грудях і пильно дивилася а його очі, щоб він не бачив те як мені огидно розуміти, що сьогодні мені доведеться стільки часу терпіти його.
- Скажу прямо: я дуже цьому не рада - сказала я примруживши очі.
- Я так і знав, але знаєш, це навіть цікавіше - мовив він і закусив нижню губу, ставши впритул до мене.
- Та пішов ти - прошепотіла я Артему на вухо, а потім до зали почали заходити дівчата і я стала поруч з ними.
- Отже, сьогодні на вашому тренуванні тренером буду я, бо мій тато не зміг. Називайте мене Артем Сергійович, - привітався хлопець і оглянув усіх присутніх. Я теж непомітно подивилася на дівчат, усі дивилися на Артема немов хотіли його і це лякало. Бо ж вони не знають на що він здатен, а Настя навіть почали накручувати волосся на пальці і закусила нижню губу, Артем підморгнула їй, а я лише закотила очі. 
 Тренування пройшло в цілому добре, але якби не ось ці "приставання" Артема, було б краще. Що я маю під "приставання"? Він постійно опинявся біля мене коли ми грали в команді, постійно дивився на мене, але я робила вигляд що мені байдуже і лише навмисно не звертала увагу. А от Настя, коли бачила що Артем починає щось говорити до мене, ледве не закипала від злості. Коли вже тренування закінчилося і я хотіла виходити з зали, краєм вуха почула розмову Насті і Артема. 
- Я моду показати тобі що я вміє іще краще, аніж гра у волейбол - "солодко" сказав Артем, а Настя на це закусила губу.
- Цікаво, я б хотіла на це подивитися - мовила вона і поклала одну руку на плече Артема.
- Ми можемо навіть у кабінеті - запропонував хлопець, а дівчина замість слів просто вплилася в його губи і вони ось так цілуючись пішли до кабінету.
Якби батько Артема дізнався, що його чин витворяє в його кабінеті, то я впевнена хлопець б не пощастило. Я похитала головою аби викинути всі ці моменти і пішла до роздягальною. Там нікого не було окрім Саші, яка сиділа і просто щось дивилася в своєму телефоні. 
- Чому ти не пішла з усіма дівчатами? -  поцікавилася я, Саша швидко підійняла очі, а потім так само швидко опустили в почала щось друкувати на телефоні, а я підійшла до своїх речей і дістала пляшку з водою. 
- Чекаю Настю, бо вчора ми домовилася після тренування разом сходити в кафе - відповіла Саша і відклала телефон.
- Можеш на неї не чекати принаймні годину так точно, вона зараз зайняла з нашим сьогоднішнім тренером - попередила я дівчину, а вона на це посміхнулася.
- Я не здивовано. Настя якщо побачить якогось гарного хлопця, то зробить усе аби переспати з ним - розповіла вона, а я чесно була здивовано, бо не очікувала такого від Насті.
- Звідки ти стільки знаєш про неї? - запитала я в Саші, коли ми виходили з залу.
- Ми з нею дружимо з 10 років, а зараз нас обом по 23 і я чесно здивовано, що досі витримую її так би мовити "стервозний" характер - відповіла Саша і усміхнулася якійсь згадці у своїх думках.
- Вона наче хороша, але надто зіпсована - зізналася я, Саша кивнула.
- Так, це все почалося в неї ще з старшої школи. Я не хочу розповідати тобі її особисте життя, бо вона надто особисте, але повір Настя дівчина, яка готова запригнути в ліжко до будь-якого хлопця - пояснила Саша. 
- А що до тебе? Ти схожа на неї? - навіть не знаю чому вирішила поцікавитися я, схоже Саша не очікувала цього питання, бо помітно напружилася.
- Я не люблю це обговорювати - коротко сказала вона і подивилася кудись вдалечінь, немов хотіла стерти якийсь момент зі своїх спогадів.
- Гаразд, я не буду тебе змушувати - промовила я.
 Ми дійшли до того самого місця де розійшлося минулого разу і попрощалися. Я йшла до будинку і в мене в голові знову з'явилися думки, що я вже знаю Сашу. Але от звідки? Чорт, звідки звідки... Не можу пригадати, але єдине це мабуть школа, але однокласників я до ре пам'ятаю. Чи можливо вона раніше ходила в наш клас, а потім перейшла в іншу школу? Не знаю... Поки я ось так думала не помітила, як врізалася у щось або когось велике і місце, впасти не дали мені його місці руки. Коли я підійняла голову, то зустрілася з прекрасними очима Дані.
- Щось ти вже надто часто врізаєшся в мене - пожартував хлопець і допоміг мені встати, тримаючи за руки.
- Вибач, я не помітила тебе, справді. Що ти тут робиш о такій годині? - поцікавилася я.
- Я йшов до супермаркету, але тут хтось врізався в мене - відповів Даня і посміхнувся краєчком губ, але досі не відпускав мене.
- Ти сам чи з Ваньою? - запитала я, але відповідь на питання прийшла одразу. Ваня вийшов з магазину і попрямував до нас.
- О, Христино, привіт що ти тут робиш? І чому ви тримаєтеся за руки? - одразу почав розпитувати Ваня, а ми з Данею одразу ж відпустили руки і я навіть опустила голову.
- Та я ось йшла з тренування і випадково врізалася в твого брата - пояснила я, а Ваня кивнув і подивився на Даню.
- А ти одразу ж вирішив взяти її за руки? Так? Даню, ти ж знаєш що... - Ваня не договорив, а швидко подивився на мене і немов очима договорив фразу Дані, той кивнув і винувато опустив голову.
- Знаєш що? - поцікавилася я, вони щось не хочуть розповідати мені. Але що?
- Та нічого, це не важливо, нам треба йти, бувай - швидко сказав Даня і вони з братом пілот в сторону свого будинку, а я здивовано дивилася їм в слід.
 Що це щойно було? Що вони приховують? Потрібно буде якось обов'язково дізнатися. Та й чому Ваня був такий злий, коли побачив як Даня тримав мене за руку. Щось тут не так. Але це вже я дізнаюся пізніше, бо зараз надто втомлена. Я пішла до свого будинку і коли нарешті зайшла в квартиру. То вирішила прийняти ванну, а потім піти спати.
 Наступного ранку я швидко одягнулася до університету. Одяг я вибрала самий звичайний, чорні джинси, сірий светр і такого ж кольору кросівки на верх як завжди пальто і ось так вийшла на двір. Волосся лише підкрутила, а макіяж не робила, хоча підвела губи бордовою помадою. Сьогодні я планую дізнатися по секрет Дані і Вані, а також після пар ми з Лізою йдемо гуляти містом...