11

Шкільний коридор сьогодні схожий на мінне поле. Кожен погляд, який я ловлю на собі, — це наче постріл у спину.

Відчуваю себе не людиною, а якимось вірусним роликом, який випадково набув свідомості.

Люди дивляться на мене, відводять очі, знову дивляться, і в цьому коктейлі з цікавості та зневаги я тону, як у болоті.

Я бачу її біля шафок. Ася стоїть, оточена дівчатами з паралельного, і щось енергійно розповідає, активно жестикулюючи рукою, у якій затиснутий телефон.

Її очі блищать — вона в зеніті слави. Вона — режисерка головного блокбастера сезону.

Мій шлунок стискається в тугий вузол.

Кров пульсує у скронях так сильно, що я чую власний пульс. Це не просто злість. Це якась хімічна реакція, яка перетворює мої страхи на чисту, концентровану ненависть.

Я підходжу до неї. Мої кроки звучать у голові як удари барабана. Дівчата навколо неї затихають, розступаються, наче перед прокаженою.

Ася повертається до мене. На її обличчі на мить проскакує тінь провини, але вона миттєво замінює її своєю фірмовою «захисною» посмішкою.

— О, Ксю! Привіт, сонечко! — її голос звучить так солодко, що мене ледь не верне. — Ти бачила, як ми злетіли в трендах? Навіть одинадцятикласники підписуються! Це ж...

Я не даю їй договорити.

Хапаю її за лікоть і тягну в бік порожнього кабінету фізики. Вона намагається вирватися, щось пищить про «обережніше, залишаться синці...», але мені плювати.

Заштовхую її всередину і зачиняю двері. Тиша в кабінеті здається оглушливою.

— Ти що, здуріла? — Ася поправляє худі, намагаючись повернути собі впевнений вигляд. — Що за сцени в стилі дешевих серіалів?

— «Сонечко»? — мій голос тремтить, але не від сліз, а від люті. — Ти серйозно зараз називаєш мене «сонечком», після того, як виставила моє життя на аукціон? Після того, як продала мою розмову зі С'юзі за лайки й копійки від підписок?

— Ксю, ти не розумієш, як це працює! — вона виставляє вперед долоні, ніби захищається від невидимої атаки. — Це хайп! Ти тепер не просто «молодша сестра С'юзі», ти — персонаж! Твоя історія цікава людям. Я роблю тебе популярною!

— Популярною? — я роблю крок до неї, і вона мимоволі впирається спиною в лабораторний стіл. — Ти зробила мене мішенню. Ти знала про парі Сема. Ти знала, що він використовує мене як дешевий відмикач для дверей С'юзі. І замість того, щоб попередити мене, свою «найкращу подругу», ти дістала камеру і почала знімати, як мене переїжджає потяг.

Ася відводить погляд. Її впевненість починає тріщати по швах, як дешевий пластик.

— Сем... він просто хотів розважитися. Я думала, тобі теж піде на користь трохи уваги від такого хлопця. Ти ж на нього дивилася, як на ікону!

— Я дивилася на нього, бо була дурепою! А на тебе я дивилася, як на людину, якій можна довіряти.

Кожне слово вилітає з мене, як розпечена куля.

— Знаєш, що найгірше, Асю? Не те, що Сем — брутальний покидьок. Від нього я іншого й не чекала. Найгірше — це ти. Ти була в моїй кімнаті. Ти їла моє печиво. Ти слухала, як я плачу через маму і С'юзі. А сама в цей час прикидала, який фільтр накласти на моє приниження, щоб воно краще продавалося.