8.2

Це був хід конем. Він використовував мене, щоб розізлити С’юзі. І це працювало. Я бачила, як пальці моєї сестри сильніше стиснули край меню.

— Семе, не чіпай малу, — вперше за вечір озвався Тарас. Його голос був тихим, але в ньому відчувалася загроза. — Вона тут ні до чого.

Сем лише засміявся, і цей сміх був коротким і грубим.

— Та ти що? Вона ж у нас головний зв’язковий. Без Ксюні я б взагалі не дізнався, що наша королева снігів вміє розмовляти, а не тільки шипіти та бурульками кидатися.

Він раптом нахилився до мене так близько, що його дихання залоскотало мені вухо.

— Правда, Ксю? Ти ж мені все про неї розкажеш, якщо я попрошу?

Я заціпеніла.

Відчувала на собі погляд Тараса — він буквально пропалював дірку в кулаках Сема, які зараз були небезпечно близько до мене.

Під столом я бачила, як Тарас стиснув пальці так, що кісточки побіліли. Він ледь стримувався, щоб не перекинути цей стіл прямо на свого «друга».

— Вона тобі нічого не розкаже, — холодно перебила С’юзі. Вона відклала меню і нарешті подивилася Сему прямо в очі. — Тому що в п’ятницю о сьомій вечора я прийшла сюди лише з однієї причини: подивитися, наскільки далеко зайде твоя самовпевненість. Ти думав, що пара мемів і повідомлення через мою сестру дають тобі право на мій час?

Сем вишкірився.

— А ти думала, що ти настільки недосяжна, що я не спробую? Мені подобаються складні ігри, С’юзі. Але іноді мені подобається і легка здобич.

Він знову глянув на мене і демонстративно провів рукою по моєму волоссю, ніби я була якоюсь кішкою.

— Ксюша ось, наприклад, значно приємніша в спілкуванні. Може, мені варто було почати з неї? Вона хоча б не вдає з себе англійську королеву.

Це був удар нижче пояса. Для всіх.

С’юзі застигла з презирливою гримасою.

Я відчула, як сльози образи підступають до очей — він просто витирав об мене ноги, щоб зачепити сестру.

А Тарас... Тарас раптом різко встав, так що стілець з гуркотом відлетів назад.

— Досить, — кинув Тарас. Його очі потемніли, ставши майже чорними. — Сем, ми йдемо!

— Та розслабся, карасику! — реготнув Сем, не прибираючи руки від моєї спини. — Ми тільки почали веселощі.

— Я сказав: ми йдемо, — Тарас зробив крок до столу, і в його позі було стільки прихованої люті, що навіть Сем на мить замовк. — Зараз.

С’юзі повільно піднялася, поправила сукню і глянула на Сема так, ніби він був брудною плямою на її взутті.

— Веселощі закінчилися, так і не почавшись. Ксюшо, ходімо. Твій «герой» виявився звичайним дешевим клоуном.

Я встала, ноги були як ватні. Сем залишився сидіти, його обличчя перекосилося від злості — гра пішла не за його сценарієм.

Він програв С’юзі, і тепер його брутальність виглядала просто школярською істерикою.

Коли ми виходили з «Лофту», я на мить озирнулася.

Тарас стояв біля входу, спираючись на стіну. Він не дивився на Сема. Він дивився на мене.

Я хотіла підійти, щось сказати... але С’юзі сильно смикнула мене за руку:

— Не смій, Ксю. Це було принизливо. Для нас обох.

На вулиці було холодно. Я йшла за сестрою і думала про те, як сильно я ненавиджу цей вечір і своє життя останніми днями.

І про те, що Ася точно десь неподалік знімала цей фіаско на свою довбану камеру…