4

Дзвінок на перерву розриває гнітючу тишу класу, що панувала останні хвилини уроку, і я вже встигаю швидко зібрати всі свої речі до рюкзака, коли Ася хапає мене за рукав.

— Ксю, ти бачила, що Сем написав у коментарях?

Я киваю, але насправді не встигла прочитати всі коментарі під тим відео. Їх там вже майже тисяча. Та мені й не дуже цікаво.

— Він сказав, що хоче поговорити, — додає Ася, і в її голосі чути напругу.

— А я попереджала!

Ми виходимо в коридор і одразу бачимо його. Сем стоїть біля стіни, руки в кишенях, погляд спрямований просто на Асю.

Він виглядає спокійним, але щось у його позі видає напругу.

— Гей, зірко ТікТоку, — каже він. Його голос розноситься коридором так, що кілька людей обертаються.

Ася зупиняється, я теж.

— Привіт, Сем, — відповідає вона, намагаючись звучати впевнено. — Ти впевнений, що то я зірка?

Він робить крок уперед, потім ще один, і раптом хапає Асю за зап'ястя, тягне її до стіни.

— Коли ти збираєшся ділитися? — питає він, притискаючи її спиною до стіни.

— Чим ділитися? — Ася намагається вирватися, але він тримає міцно.

— Хайпом, — Сем посміхається, але посмішка холодна. — Я вихоплюю всю увагу, а ти збираєш вершки. Десять тисяч підписників за два дні? Непогано, чи не так?

Ася мовчить, і я бачу, як її обличчя червоніє.

— Ніхто раніше так не вчиняв, — продовжує він, нахиляючись ближче. — Знімати людину без її згоди і викладати це всюди. Ти справжня новаторка, Ась.

Я роблю крок уперед, готова втрутитися, але раптом відчуваю, як хтось хапає мене за плече. Обертаюся:

— Тарас?

— Не лізь, — каже він твердо.

— Що ти маєш на увазі «не лізь»? — я смикаю плечем, намагаючись визволитися. — Ти не бачиш, що там відбувається?

— Бачу, — відповідає він спокійно. — Вони самі розберуться.

— Як вони розберуться, — кажу я, і голос мій стає гучнішим, — якщо Ася — метр із кепкою, а Сем зараз її скрутить, як папірець?

Тарас посміхається, і це дратує мене ще більше.

— Що тебе так розвеселило? — питаю я.

— Ти, — каже він просто. — Така полохлива…

Я відкриваю рота, щоб щось відповісти, але слів не знаходжу. Тарас відпускає моє плече, але не відходить.

А тим часом Ася знаходить свій голос.

— Слухай, Сем, — каже вона, і тепер у її тоні з'являється іронія. — Якщо ти такий незадоволений, можеш видалити свій обліковий запис і сховатися від світу. Але не звинувачуй мене в тому, що ти сам влаштував шоу посеред класу.

Сем усміхається, але його усмішка сповнена гіркоти.

— Шоу? Ти серйозно? Я просто поцілував дівчину. А ти зробила з цього цирк.

— Дівчину? Тоді навіщо ти зараз тут стоїш і влаштовуєш сцену? — Ася нарешті вириває руку і робить крок убік. — Якщо тобі все так байдуже, просто ігноруй.

— Не можу, — каже Сем, і його погляд стає жорсткішим. — Тому що ти використала мене. І тепер я хочу компенсацію.

— Компенсацію? — Ася знизує плечима. — Що ти хочеш? Гроші? Вибач, але мій банківський рахунок поки не такий щедрий.

— Я хочу побачення, — каже Сем.

Ася завмирає. Я теж.

— Побачення? — повторює вона, і в її голосі чути недовіру.

— Так, — Сем киває, а потім повертається і тицяє пальцем у мій бік.

Я відчуваю, як усередині все холоне.

— Я хочу побачення з нею, — каже він, і палець досі спрямований на мене.

Ні, стоп. Це не може бути реальністю.

— З Ксю? — Ася здивовано дивиться на мене, потім на Сема. — Ти серйозно?

— Ні, — Сем хитає головою, і я відчуваю, як напруга трохи спадає. — Не з нею.

Він знову тицяє пальцем, але тепер трохи вище. Я повертаюся і бачу, що за мною стоїть Сʼюзі. Моя старша сестра, яка щойно вийшла з класу і тепер дивиться на всю цю сцену з нудним виразом обличчя.

— З нею, — каже Сем, і його посмішка стає ширшою.

Ася відверто в шоці. Я теж.

— З Сʼюзі? — Ася сміється, але сміх звучить нервово. — Ти хочеш побачення з Сʼюзі?

— Так, — Сем схрещує руки на грудях. — Проблема?

— Проблема? — Ася киває головою, ніби не вірить у те, що чує. — Хлопче, їй на рік більше за тебе. Вона королева школи. Одинадцятикласниця. А ти… ну, ти просто десятикласник. Відколи тебе на дорослих потягнуло?

— І що з того? — Сем не здається.

— І з того, що вона навіть не знає, як тебе звати, — Ася посміхається іронічно. — Або знає, але їй байдуже.

Сем робить крок ближче до Асі, і його обличчя стає серйозним.

— Тоді твоя робота — зробити так, щоб їй було не байдуже. Інакше…

Він дістає телефон Асі з її кишені — вона навіть не встигає відреагувати — і підносить його вгору, тримаючи двома пальцями.

— Інакше цей телефон перетвориться на купу скла і пластику.

Ася вихоплює телефон назад, її очі палають.

— Ти не зробиш цього!

— Закладемось? — каже Сем, і його погляд не відривається від неї.

Потім він розвертається і йде, Тарас іде за ним, кинувши на мене останній погляд.

Я стою на місці, намагаючись осмислити те, що щойно відбулося.

Ася повертається обличчям до мене.

— Що це було? — питаю я.

— Не знаю, — каже вона.

— Чому він тицяв у мене пальцем? — питаю я знову.

Ася мнеться, відводить погляд.

— Ну… він хоче побачення з Сʼюзі, — нарешті каже вона.

— Я це чула. Але причому тут я? Чому він на мене показував?

— Тому що… — Ася зітхає. — Тому що він хоче, щоб я влаштувала їм побачення. А ти… ну, ти її сестра.

Я відчуваю, як усередині щось вибухає.

— Ти жартуєш, так? — кажу я, і голос мій стає гучнішим. — Ти забула, що ми із Сʼюзі терпіти одна одну не можемо?

— Ксю…

— Ні, Ась, — перериваю я. — Ти забула, що ми навіть не розмовляємо нормально? Що вона вважає мене дитиною, а я її — зарозумілою відьмою?

Ася мовчить, і я помічаю, як її погляд стає тьмяним, а плечі опускаються.

— Я ж не можу цього зробити, — каже вона тихо.

— Тоді не роби, — кажу я. — Скажи Сему, що він може йти до біса.

— Але він розіб'є мій телефон, — Ася дивиться на мене як кот зі Шрека.