1.

- Чого вона так гірко плаче? - поцікавилася я в молодшої сестрички, вказуючи на її нову подругу, котра, стоячи біля перил балкону, здригалася всім тілом.

  Ми нещодавно переїхали і я ще не обзавелася друзями. Літо було в самому розпалі, народу на дворі повно, проте сором’язливість стримувала мене від нових знайомств. Зате моя семирічна сестра Марійка виявилася прудкішою. Вже вдруге на тижні вона приводила до себе в гості подругу Тетянку.

- Таня засмутилася, бо Жека цілувався з іншою, - крадькома відповіла мені Марійка.

- Цікаво, що за Жека? - всміхаючись з цієї драми, я наблизилася до перил балкону, сподіваючись побачити внизу на подвір’ї однолітка дівчаток, проте виявила там скупчення підлітків. - Той Жека вже, напевно, втік, - я розчаровано хмикнула.

- Та ні, - заперечила сестра. - Он він, в червоній бейсболці.

  З девʼятого поверху було неможливо розгледіти риси обличчя хлопця, тим паче, їх приховувала кепка. Однак навіть з цієї відстані я могла відзначити, що хлопчина виділяється із натовпу. Модний одяг та впевнена хода характеризували його, як того, хто мав вагу серед однолітків.

- Ого, а він для тебе не застарий? - вирішила поцікавитись в Тетянки. Дівчисько все ніяк не заспокоювалося. Її очі рясно почервоніли, а ніс розпух.

- Ні, - надривно дихаючи, схлипнула малеча. - Він ідеальний! Найкрасивіший на районі! - знову гучне ридання.

- Дівчатка, що тут трапилося?! - до кімнати зазирнула мама, перелякано округливши очі. Мабуть, зачула плач аж з кухні. – Тетяночко, тебе Марійка скривдила? - мама суворо зиркнула на мою сестру.

- Мам! - обурилася та.

- Вони там грають в «Киць! Брись! Няв!», - поділилася новими відомостями Тетянка, вказуючи  пальцем в напрямку компанії в дворі.

- Що воно таке? - мама розгубилася не менше, аніж ми з сестрою.

  Я знизила плечима. Без поняття.

- Це коли загадуєш бажання, а далі наосліп обираєш того, хто його виконає, - ледве стримуючи ридання пояснила дівчинка. - І він, він, - знову тицьнула пальцем вниз. - Він цілувався з іншою! Аааа!

  На обличчі мами промайнули найрізноманітніші емоції від полегшення і до замішання. Вона підбігла до перил балкону, кинувши оком на подвір’я, так само, як і я. І так само, як і я, вельми здивувалася, не виявивши серед дітей однолітків Тетянки.

- Не знаю, хто з тих хлопців тебе засмутив, - мама набрала повні груди повітря. - Але Ірино, - перевела суворий погляд на мене. Звертання на повне ім’я попереджало, що зараз буде лекція. - Якщо я дізнаюся, що ти грала в отой «киць», не пам’ятаю, як там далі, - мама застережливо здійняла догори вказівного пальця. - І цілувалася, - продовжила. - Я тебе уб’ю!

  З кухні почувся сморід чогось підгорілого, обірвавши мамину промову. Поціливши в мене наостанок застережливим поглядом, вона поспішно вийшла геть, залишивши мене розгублену та перелякану втішати юну королеву драми Таню.

  Отже, привіт! Мене звати Іра, і в кінці вищезгаданого літа мені мало виповнитись чотирнадцять. То був той самий вік, коли хотілося навчитись цілуватись…. І бажано, не ризикуючи життям.