Глава 1. Між академіками

Мій шлях був довгий і важкий. Багато часу минуло.

Я залишила по собі шлейф парфумів Nina Ricci та величезну образу. Це був результат моїх перших стосунків. Власне кажучи, так це виглядало з його точки зору. З моєї ж - ми просто перестали рухатись в одному напрямку. По факту я розуміла, що він багато працює, щоб допомогти своїм батькам. Розуміла, але тягнула і його навчання, і своє.

Мені було лише двадцять, і я чекала яскравого, насиченого, романтичного життя. Але чомусь не казала йому про це. Наші відносини почалися десь між станціями метро «Академіка Павлова» та «Академіка Барабашова». А закінчились на Центральному вокзалі, у брудній і смердючій електричці…

Пам'ятаю, як усе почалось і в який момент я зрозуміла, що не маю почуттів до цієї людини. А ще пам'ятаю, коли він втратив гідність. І думаю, що саме за це він ненавидить мене найбільше - я бачила його приниження. Хоча принизився він сам: я не просила цього робити. Він налякав мене своїми привселюдними сльозами і падінням на коліна в електричці. Хіба не зрозуміло, що не можна змусити або вмовити кохати? А він хотів і намагався…

І ці липкі відчуття сорому, страху і жалюгідності досі змушують здригнутись, бррр. Мене нудило від нього, горіли щоки, і хотілось втекти якнайдалі. Було дуже лячно від цього…

Та зараз я звинувачую себе лише в одному: я сміялась над його почуттями разом із подругою, читаючи його переписку з другом в одній із соцмереж. Це було неправильно і огидно. Мені справді прикро за це.

Однак такий злам чужої переписки обернувся мені бумерангом - дуже смішним, та все ж бумерангом.

Він іноді підкладав мені свиню… А може, то був лише збіг обставин, і я накручую. Ми розійшлись на поганій ноті. Однак я розумію, що одні відносини затьмарили інші. Через це у пам'яті відкладається лише початок і кінець…