Ми палали разом…
Частина перша. До вогню
Павутиння подій огортає єднання,
Кожна година зустріч несе.
І нехай ще болить розставання -
Доля нас в обійми веде…
Пролог
Ми з'являємось, наче яскраві сяючі крапки у всесвіті ілюзій, і рівномірно, плавно рухаємося в темряві емоцій одне до одного. Ми робимо помилки, відштовхуємось одне від одного і пливемо далі в пошуках кращого буття.
Буває, що крапки згасають. Згасають так само, як і ми повільно, поволі втрачаємо своє світло. Так трапилось і зі мною. Моє згасаюче сяйво ледь-ледь мерехтіло у вирі буденності. Але він мене розгледів. Він запалив мій вогник ще яскравіше, ніж той був…
2025 рік
Я прокинулась, наче від поштовху. Навкруги темно - отже, ще ніч. Ненавиджу такі пробудження: за ці три роки війни мала б уже звикнути, але ні. Лежу і прислухаюсь… За вікном мерзенним скрипом волає сирена, вибухів наче немає. Отже, це моя тривожність і уява не дають заснути.
Холодно. Щоб зігрітися, притуляюсь до гарячої спини чоловіка. Поцілувала і обійняла його. Він і донька міцно сплять, я чую їхнє сонне дихання і заспокоююсь. Можна засинати - сьогодні тиха ніч.
#1176 в Жіночий роман
#653 в Сучасна проза
Відредаговано: 09.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
