Глава 17. Фенікс

Так промайнув лютий 2023 року. Ще до появи Жені я вирішила,що завдяки коледжу я можу нажити собі неприємностей у вигляді кількох адміністративних строків, тому відмовилась від посади уповноваженого особи по закупівлям.

Звісно, в коледжі цю новину сприйняли вкрай погано. І через це у мене одразу почала знижуватись зарплата. Кожен місяць я отримувала все менше і менше.

Та і стосунки із керівництвом у мене погіршуватись з кожним днем,тому що я відмовляюсь від важкої роботи, яка не входила в  мої зобов'язання.

Я мріяла про звільнення,але боялась.Боялась,що я  звільнюсь і залишусь без роботи з дитиною. Масла у вогонь підливала мати: 

- Найкраща робота для жінки - це викладач.Так важко,так зарплата маленька,але це ж державне,будуть платити.

Женя бачачи мій розпач і цілковите вигорання обійняв і сказав:

-Звільняйся і ні про що не хвилюйся, я все беру на себе.

Від цих слів у мене в животі запурхали метелики і здалось,що навіть сонечко зазирає у вікно - так мені було затишно і тепло. Кохання Жені огортало мене,наче промені сонця. Мені здавалось,що я заблукала, замерзла десь в сніговій печері, та я бачу сонячні промені і йду до них.

Женя став моєї безпечною бухтою. Я відчувала захист і підтримку, вперше я знала,що знаходжусь в емоційній безпеці. Мені не потрібно вигадувати, підбирати слова, приховувати щось, заслуговувати увагу, турботу і любов. Я це відчувала і відчуваю кожну хвилину.

В березні 2023 року ми вирішили подарувати доньці собаку. Так сталося,що вона дуже їх боялась. План був простий: на 8 березня купити якусь маленьку собачка,щоб дитина перестала боятись.

Ми і купили єдину собаку дрібної,як на той момент нам здавалось, породи. Це був чотиримісячний шпіц. Я назвала його Макс. В принципі, він виправдав своє ім'я, і зараз в свої майже три рочки важить 11 кг.

Але проблема була не в цуцику, і не в доньці,яка до речі перестала боятись собак,але котів любить більше. Проблема була з моєю матір'ю. Хоча так, проблема нікуди не ділась. Трансформацій зазнала я і моє відношення.

Мати як дізналась про собаку почала волати.Зазвичай коли вона гнівається,то з її рота вилітає дуже образливе, гидке і просочене отрутою настільки сильно,що вїдається в шкіру і пропалює до кісток.

Вона тоді наговорила дуже багато поганого. І сказала,що квартиру купили вони з батьком,тому вона їхня,а я зі своєю собакою можу вимітатись звідти.

У мене була істерика кілька днів. Та в цей раз я була не сама.Женя сказав,що це, звісно погано,що доведеться з'їхати,але нічого, знайдемо квартиру і будемо винаймати.

Його стійкість і підтримка мене заспокоїли. Я подзвонила батькові і сказала,що за тиждень ми з'їдемо,а квартиру я хочу переписати на них. А для себе вирішила,що з цього моменту я перестаю спілкуватись з ними.

Батьки погано знають мій характер та принциповість,але в той момент злякались і скандал себе вичерпав. Напружені відносини тривали два з половиною місяці.Звісно вони не вибачитися і звісно я подзвонила перша. Але цього разу я вже не вибачилась.

Це вперше я відстояли свої кордони перед батьками.Та не в останнє.

Паралельно із цим я вже на сто відсотків була впевнена,що звільняють з коледжу і навіть сказала Ірі. Тій самій,що познайомилась мене і Женю. Вона не сприйняла мої слова всерйоз. А дарма…

Завершувався травень 2023 року і я думала де і як якнайшвидше знайти роботу. І хоч Женя в казав мені відпочити,я цього не хотіла. Ми потребували грошей.Йому і так було важко.

Заяву хотіла написати одразу на звільнення як тільки закінчиться навчальний рік. Та за три тижні до кінця навчального року, на початку червня 2023 року, мені зателефонувала людина, яку я менше всього очікувала почути.

Це була моя одногрупниця з аспірантури.

- Привіт,Катюш, я до тебе з питанням,а ти не хочеш повернутись в універ і попрацювати  у мене на кафедрі.

- Хочу! - відповіла я.  - Ти навіть не уявляєш як вчасно зателефонувала,я якраз шукаю роботу.

- Супер  тоді лови контакти і домовляйся про співбесіду. Бувай,гарного дня.

- Бувай, навзаєм.

Вона скинула дзвінок,а я притиснула телефон до себе і не могла повірити. Повернулась до Жені, а він побачив моє обличчя і запитав:

- Щось трапилось? 

- Так, трапилось, здається я знайшла роботу.

- В сенсі? - не зрозумів Женя.

Я йому пояснила і почала від радості стрибати і обіймати коханого і доню. Я була на сьомому небі від щастя: це була моя мрія - працювати в своєму універі. Наперед скажу, так, мене взяли на роботу і я продовжую там працювати. 

Ось так просто вирішилась проблема мого працевлаштування. А поряд завжди Женя. Він зі мною дійсно і в найважчі часи, і в найважливіші. Тому що близькі можуть  підтримати тебе в біді, але не всі підтримують в успіху.

Тоді я почула пісню,мені здається,що вона про нас:

“Ти мої вітрила, музика моя 

Невагомості крила підіймають в небо