Глава 16. Не сталося як гадалося

В цілому, наша дружба протрималися недовго. Женя сумлінно робив вигляд, що дружить зі мною. Ключове - робив вигляд, тому що мій коханий чоловік вже все вирішив і чекав, коли мене осяє. Ми зустрічались через день, пили кавусю в кав'ярні і спілкувались про все на світі. Чи розуміла я,що це моя людина?

Так! Чому нічого не робила? Тому що сама запропонувала дружити! Тому що боялась,що закохалась і буду страждати, а я собі такого дозволити не можу, бо донька і батьки. 

І, взагалі, все це безглуздя і божевілля. Тому що виглядаю я огидно, і у мене дитина, і кому я така потрібна…

Ось такими питаннями я себе і тебе мучила, коханий. Точніше тебе мучила нашою дружбою, а себе з'їдала цими думками.

А ти просто спілкувався і турбувався про мене. Тихо, спокійно, але постійно. Буквально за тиждень я зрозуміла,що в ті дні,коли ми не бачимось, я не можу знайти собі місця. 

Розумію це, але Женю продовжую відштовхування обома руками, хоча він вже стоїть впритул і просто спостерігає за моїми дурнуватими спробами щось там вирішити і зрозуміти,замість того щоб зізнатися, в першу чергу, самій собі.

А потім я просто написала повідомлення, щось типу:

“Здається, я закохалась в тебе”

А Женя відповів:

“Ну,нарешті”.

А потім дуже швидко приїхав ніжно обійняв в поцілував.

Це вже я не забула і пам'ятаю, коханий.

Залишався найскладніший момент - це донька. Доньці виповнилось 7 років і треба було пояснити,що відбувається.А я розгубилася і не знала що робити. Тут на поміч прийшов Женя. Він огорнув малечу увагою і турботою. Вона зрозуміла,що Женя не вкраде всю увагу мою увагу, а дасть ще більше разом із моєю. 

В кінці січня 2023 року я більше не могла жити окремо від Жені. Мені треба було фізично його відчувати поруч. Та що там треба було, мені і зараз потрібно відчувати  його поруч постійно.

Так, я вирішила,що ми з донькою повертаємось в своє життя. 

Чому я так формулою? Тому що кожен раз,коли я приходила в свою квартиру, починаючи з березня 2022 року, я плакала через те,що рашисти відібрали моє життя. Так, важке і нещасливе, але це моє життя і життя моєї дитини.

Харків все ще обстрілювали ракетами, бомбами і дронами. Та мені вже не страшно було повертатись додому. Тому що я знала, що Женя зробить все можливе і неможливе,щоб захистити і заспокоїти мене і малу.

Власне,так по-тихеньку, неспішно ми почали наше сімейне життя. Спочатку ми хвилювались. Донька перші дні не розуміла чому Женя постійно у нас,чому я приділяю йому увагу. Їй знову хотілось,щоб мама була тільки її. 

Одного разу,коли ми вперше були втрьох наодинці в квартирі, донька погрожувала Жені лопатою, коли він мене лоскотав. Але потім, вже, коли ми повернулись  додому, він кожен вечір майже до комендантської години був з нами. Поступово мала звикла,навіть затягнула шкарпетки Жені і закрила їх в своєму сейфі,щоб він нікуди не йшов. Хоча Женя і так не хотів нікуди йти, це я боялась за реакцію доньки. 

Вже зараз вона постійно питає:

- Мама, а чому Женя не одразу почав з нами жити? Мама, а чому ти не покликала Женю? Нащо ти виходила заміж за тата?

Так, вона не називає Женю татом, тому що, як зізналась сама доня, вона боїться, що якщо так назове Женю, то він зникне. Але все це вже зараз, а тоді, в 2023 році випадок вирішив все. Потрібно було ставити машину Жені на ремонт на кілька днів, СТО було поряд з нашим домом,де власне він і працював.Тому не було сенсу йому їздити до себе додому, поки машина в ремонті.Так він вперше залишився у нас на ніч. 

Поступово я звільнила місце для його речей. А потім сказала:

- Може вже переїдеш до нас.Сил не має прокидатися без тебе.

Оглядаючись на грудень 2022 року можу з упевненістю сказати: поїхати на шурпу до Іри було моїм найкращим рішенням!