Глава 15. Половинка цілого

30 грудня 2022 року Женя вперше мені зателефонував, а вже на наступний день ми втрьох гуляли зимовим парком під традиційні звуки сирен. В Новорічну ніч ми привітали один одного, та ближче до ранку я зрозуміла - захворіла.

І вже 2 січня поїхала в свою квартиру хворіти, щоб не заразити дитину та батьків. Я не знаю чому, але покликала Женю побути зі мною і він прийшов. У мене була жахлива температура, це був кошмар. Через високу температуру та жарознижуючі я і зараз погано пам’ятаю ті дні. Мені навіть важко сказати скільки днів і ночей Женя просидів зі мною. Я пам’ятаю його голос, він мені постійно щось розповідав і перевіряв температуру. А потім мій підігрітий мозок вирішив, що нам треба поцілуватись, в принципі на цьому мої спогади завершуються.

Поцілунок мені сподобався. Було спокійно, затишно. Якісь підліткові рожеві мрії. Хоча скоріше це ліки і  температура. Я геть не пам’ятала тих днів, але коли жар спав, я вирішила, що можу повернутись до батьків та дитини. Женя був поруч, а мені чомусь стало страшно. 

Ця людина майже незнайома провела певну кількість ночей зі мною в одному ліжку. І я була не те,що непроти, я цього дуже хотіла і просила побути зі мною. Така поведінка була не схожа на мене, зазвичай я закрита для незнайомих людей. Але мене тягнуло до Жені і це лякало.

Лякало, що все відбувається дуже швидко, як сказати дитині? А батькам? І взагалі, чи можу я тільки на основі інтуїції отак швидко зійтись з людиною. Більше того, знаходитись в одній квартирі з майже незнайомою людиною так довго, та ще й не при здоровому глузді. Божевілля! 

Тому, коли ми повертались до моїх батьків, я сказала, що хочу не відносин, а бути друзями. Женя стиснув руль, помовчав кілька хвилин і сказав:

- Добре, ми будемо дружити. Але дивись, я просто так не спілкуюсь, я хочу нормальних серйозних відносин, тому поки що хай буде так, а потім подивимось.

Від моєї пропозиції мені стало соромно, ніяково і якось безглуздо. Внутрішній голос волав: “Ну, ти і дурепа! Що ти робиш? Ти його зараз втратиш”.