Глава 11. Попіл

В 2020 році я намагалась триматись на плаву емоційно та фінансово, заради доньки. В той час Вадим заочно навчався в магістратурі свого університету і частіше бував у Харкові. Але легше від цього не ставало. Приблизно в квітні він сказав, що його одногрупники влаштовують зустріч  і він на неї піде. Знаючи його, я розуміла, що проблеми будуть, тому що він пив багато і потім неприємності самі його знаходили. Тож я розуміла, що спокійний вечір мені тільки сниться. Та ніч була без сну, тому що Вадим не прийшов ночувати.

Вранці на наступний день я подзвонила його матері і сказала, що її син не ночував вдома, не відповідає на мої дзвінки і повідомлення, тож нехай вона сама його шукає. В той момент я не відчувала хвилювання, тільки образу і відразу. Вадим більше місяця не бачив нас, щоб в перший же день піти пиячити та не повернутись додому. 

Через 2 години після дзвінка матері Вадима, він залетів в квартиру - розлючений з криками:

- Що ти влаштувала? Навіщо ти телефонувала моїй матері? Мені що не можна вже відпочити?!

- Як чому? Ти пішов вчора о 5 і не відповідав на дзвінки!Хоча ми домовлялись, що ти прийдеш додому о 10 вечора!

- Ну, і що що не прийшов?Що тут такого? Я хотів розслабитись! Зрозуміла?

- Клас, ти розслабився? А як же ми? А якщо я так піду з подругами гуляти?

- Та йди, відпочивай, тебе хтось тримає? І, взагалі, я йду продовжувати гуляти до кума!

- Продовжувати? - у мене був шок. - Якщо ти йдеш продовжувати, то можеш більше не повертатись!

- Ну, і добре, - крикнув Вадим, щось із своїх речей закинув в рюкзак і пішов.

Я повільно повернулась до доньки, обійняла її і прийняла той факт, що ми з її батьком розійшлись. Я не плакала, була абсолютно спокійна, просто прийняла цей факт. На наступний день мені зателефонував Вадим.

- Ми можемо поговорити? - запитав він.

- Так, про те як ти збираєш речі.

Через 10 хвилин він вже був на порозі традиційно з квітами. Він просив вибачення, казав, що йому соромно, що це було якесь помутнення і що він ніколи навіть не думав йти від мене. В якості примирення він запропонував мені шопінг. 

Взагалі, це цікава тенденція, щоб дати мені трішки уваги та поваги, Вадим після гучних скандалів просто намагався мене купити. В той день я була сильно розлючена, тому протягнула його по кількох бутіках. Власне кажучи, я дуже економила на собі весь час і покупки одягу та косметики були наче актом мого повернення з дна зломленої самооцінки. Але це не допомогло - я була зламана, втомлена і наче в ступорі. Скоріше за все, моя психіка увімкнула такий механізм захисту, щоб хоч якось втримати здоровий глузд. Після цієї сварки я спитала:

- Ось дивись, ти пішов на кілька днів з дому. А ти подумав про нас? Може у нас не було грошей, щоб купити поїсти?

- Я про це не думав, - відповів він, - тому що у тебе завжди є можливість взяти наші заощадження, для чогось же ми їх збираємо.

Через два тижні Вадим знову приїхав на травневі свята. Ми поїхали святкувати до моїх батьків на кілька днів. Там Вадим гарно відпочив. Але тільки він. Я була там, наче служка, яка розривалась між його забаганками та дорученнями батьків. В ті два дні я так втомилась, що заріклась влаштовувати такі свята. Все обійшлось без сварок, але з шаленою гіркотою у мене всередині, яка натякала, що залишилось недовго протриматись нашому шлюбу.

В кінці травня 2020 року Вадим приїхав знову, щоб отримати вже диплом. Я була рада, що у нього є додатковий тиждень відпустки і я зможу працювати дистанційно, бо кінець року, а він подивиться за дитиною.

Однак, вже на наступний день, це була п’ятниця, він сказав, що у нього відпустка і, якщо я вдома, то і у мене відпустка. А, якщо мені потрібно працювати, то я повинна йти з дому в коледж і працювати там. Мені було дуже образливо, тим паче, що коледж був зачинений на карантин і всі викладачі працювали дистанційно. На щастя, я майже завершила всі справи по роботі і вже чекала вихідних. 

В суботу ми прокинулись в хорошому настрої і думали як проводити вихідні. Вадим пропонував поїхати до моїх батьків. Я, пам’ятаючи, досвід травневих свят, відмовилась. Не вистачало мені всі вихідні знову бути служкою, тим паче, що у малечі не було літнього одягу,а в кросівках ходити жарко.

- Давай поїдемо купимо одяг малій, - запропонувала я.

- Одяг? Ой, ні, я не хочу нікуди їхати, там жарко,а я ненавиджу спеку. 

- Ну, то магазин же в 5 км, просто підвези нас, ми самі сходимо і купимо, а ти в машині побудеш.

- Ні, я не хочу нікуди їхати.

- Тобто ти пропонуєш нам їхати в спеку на тролейбусі, хоча біля дому твоя машина?

Він нічого не відповів. Я вирішила не загострювати ситуацію. Ми почали жартувати. І в якийсь момент він образливо пожартував про мій зовнішній вигляд. Для мене це дуже болюча тема, тому що після народження доньки я набрала зайвої ваги. Мене образив цей жарт, тому я сказала:

- Мені образливо чути це від тебе. Я на тебе не ображаюсь, просто хочу, щоб ти розумів, що такі жарти мене ображають.

- Ага! Ти образилась! Ну, як завжди! Зараз мозок винесеш, - сказав Вадим.