Глава 3. За секунду до зіткнення…

Моя ненька Україна опинилась в полум'ї вогню. Я чітко пам'ятаю як ліниво клацала пультом канали на телевізорі вдома після виснажливих пар. На той час я навчалась в аспірантурі. І раптом щось змінилось. Повітря наелектризувалось, було передчуття,що зараз щось починається. І почалось…

Все почалось з побиття студентів. В той вечір мене трусило, я не розуміла такої жорстокості від людей,які повинні були нас захищати...

А ще потай заздрила сміливості тих молодих людей, мені знадобилось багато років і випробувань,щоб наповниться такою сміливістю.

Та це не перекриє того,що було потім.

А сталося все дуже просто - в моє життя увірвався Вадим.  Точніше,він кілька разів вже похапцем розтоптав мене,але незримо постійно спостерігав за мною. Відносини у нас не склались ще в школі.

До моєї школи він перейшов у 6-му класі, навчався Вадим у моїй паралелі, але в "В" класі, а я в - "Б". Він сказав, що побачив мене в перший день у школі на сходах між першим і другим поверхом і на цьому світ перевернувся... Ну, як перевернувся, у розумінні 6-класника, я досі не зрозуміла, а він на цю тему не любив говорити.

Трохи пізніше він довідався, хто я. За іронією долі, у школі я була відмінницею, і мене знали всі, хоча я так не вважала і була вельми закомплексованою дівчинкою.

З 10 класу ми почали вчитися разом, тому що класи з'єднали.

Ось тоді-то ми і познайомилися, хоча Вадим згадував, що познайомилися ми раніше, але цього я не пам'ятаю. Ми постійно з ним сварилися, хоча він ніколи не переходив межу дозволеності.

Через постійні сварки, я завжди раділа, що його немає в школі.  Багато років потім я переглядала наші фото з випускного зі школи і дуже багато фото, де він мене обіймає. Після школи ми могли загубитися, але Вадим ніколи не відпускав мене. За його словами:

-Ти була моя найкраща подруга. у мене таких було тільки дві. одна - коханка друга і, за сумісництвом, дружина командира частини. а друга - ти.

Мммдаа... дружби між чоловіками і жінками немає... Це я можу сказати точно, тому що мій друг став моїм чоловіком.

Це не та людина, яку я кохала до нестями, це не та людина, яка кохала до нестями мене.

А наше фатальне зіткнення почало наближатись в грудні буремного 2013 року. Ми не прагнули бути учасниками тих подій, та призначення чи доля заведи нас в цей глухий кут. 

Напередодні Нового 2014 року, я приїхала до батьків на святкування і очікувала повернення подруги з Німеччини з її нареченим Анді. Як завжди, отримала традиційну смс з привітанням від Вадима,щось відповіла і забула про це.

З подругою ми не бачились півроку,тому зустрілись і розмовляли до 4 ранку, її наречений навіть встигнув заснути. Це було 4 січня 2014 року. А вже 5 січня я намагалась воскреснути і ощасливити світ своїм воскресінням…

Та не дуже судилося,тому що подруга вмовила піти пограти в боулінг, тому час на воскресіння кардинально скоротився.

В цьому потоку свідомості, десь на задвірках замайоріла думка - курсова з психології…

Алярм!Алярм! Я ЗАБУЛА ЗДАТИ КУРСОВУ З ПСИХОЛОГІЇ! Нагадую,що вчилась я на першому курсі аспірантури,тож пари були як і у звичайних студентів.

І все було б добре,але курсової ще в природі не існувало.Мало того,обов’язково в курсовій повинно було бути опитування.А також аналіз опитування і всі анкети опитаних,щоб продемонструвати реальність дослідження.

Я спочатку запанувала, мозок відмовляється робити хоч щось! Паніка і час мене затиснули в лещата. Та ось, о диво! Я вирішила використати соц.мережи. Нашвидкуруч зробила анкету і відкрила список всіх,хто був в онлайн. Потім накидала типове повідомлення типу: допоможіть провести дослідження та написати курсову. І до повідомлення прикріплена файл з анкетою.

І, о чудо! Мені почали відповідати,тому я швиденько написала курсову роботу і щасливо вирішила,що можу релакснути перед боулінгом у ванні.

Раптом приходить повідомлення від Вадима,де він питає де ж подивитись результати опитування. Я відповідаю,що ніде,тому що це для курсової роботи.Тоді він питає:

“А взагалі як справи? Що робиш?”

Я тоді дуже здивувалася цьому повідомленню,тому що Вадим недолюблював Сергія ще зі шкільних знайомств. І, коли дізнався,що ми разом,перестав зі мною спілкуватись. Тому його зацікавленість нуууу дуже мене здивувала.

“Та,вдома,намагаюсь повернутись до життя після посиденьок з подругою. Як у тебе справи?”

Через декілька хвилин приходит наступне повідомлення:

“А чого сама? Попроси Сергія допомогти. До речі,як у нього справи?”

Моя відповідь не забарилась:

“Справи у нього добре,напевно. Я його вже 4 місяці не чула і не бачила. Ми розійшлись”

 Буквально за декілька хвилин прийшло кілька повідомлень:

“Ого,так ви не разом?”

“А я сьогодні  в Харків, може завтра зустрінемось?”

Я посміхалася,а в середині розлилось приємне тепло, тому що дівчатам подобається,коли до них залицяються. 

Взагалі, я часто і дуже тонко відчуваю любовні флюїди між людьми. Тільки не до себе, хоча ні не так, дуже рідко до себе. Можете запитати мого чоловіка, він через це намучився зі мною. Хоча ні, не питайте, я розкажу все сама… пізніше… зараз не про мій всесвіт, зараз про болючий досвід, який я перетравлювала довгі 2 роки…