Глава 1. Між Академіками

Мій шлях був довгий і важкий. 

Багато часу пройшло.Я залишила шлейф парфумів Nina Ricci та величезну образу.Це був результат моїх перших стосунків. Власне кажучи,так виглядало з його точки зору.З моєї ж - ми перестали рухатись в  одному напрямку.По факту,я розуміла,що він багато працює,щоб допомогти своїм батькам.Розуміла,але тянула його навчання і  своє.

Мені було лише 20 років і я чекала яскравого насиченого романтичного життя. Але чомусь не казала йому.Наші відносини почалися десь між зупинкою метро Академіка Павлова і Академіка Барабашова. А закінчились на Центральному вокзалі у брудний і смердючій електричці…

Пам'ятаю як все почалось і, в який момент зрозуміла,що не маю почуттів до людини. А ще я пам'ятаю,коли він втратив гідність.І я думаю,що саме за це він ненавидить мене більше всього - я бачила його приниження. Хоча принизився він сам,я не просила цього робити,він налякав мене своїми привселюдними сльозами і падінням на коліна в електричці.Хіба не зрозуміло,що не можна змусити або вмовити кохати? а він хотів і намагався…

І ці липкі відчуття сорому, страху і жалюгідності досі змушкють здригнутись, брррр. Мене нудило від нього, горіли щоки і хотілось втекти подалі. Було дуже лячно від цього…

Та зараз я звинувачую себе лише в  одному - я сміялась над його почуттями разом із подругою,читаючи його переписку з другом в одній з соцмереж, це було неправильно і огидно.Мені дійсно прикро за це.

Однак,такий взлом мені обернувся бумерангом,дуже смішним,та бумерангом.

Він іноді підкладав мені свиню...а може то тільки збіг обставин і я накручую. Ми розійшлись на поганій ноті,однак,я розумію,що одні відносини затьмарили інші. Через це у пам'яті відкладається лише початок і кінець...