Ми палали разом…
Частина перша. До вогню
Павутиння подій огортає єднання
Кожна година зустріч несе
І нехай ще болить розставання
Доля нас в обійми веде...
Пролог
Ми з'являємось наче яскраві сяючі крапки у всесвіті ілюзій і рівномірно,плавно рухаємося в темряві емоцій один до одного. Ми робимо помилки, ми відштовхуючись один від одного і пливемо далі в пошуках кращого буття
Буває,що вони згасають.Згасають так само,як і ми повільно поволі втрачаємо своє світло. Так трапилось і зі мною. Моє згасюче сяйво ледь-ледь мерехтіло у вирі буденності.Але він мене розгледів.Він запалив мій вогник ще яскравіше,ніж той був...
2025
Я прокинулась, наче від поштовху, навкруги темно, отже ще ніч. Ненавиджу такі пробудження, за ці три роки війни мала б уже звикнути,але ні. Лежу і прислухаюсь... за вікном мерзенним скрипом волає сирена, вибухів наче не має. Отже, це моя тривожність і уява не дають заснути.
Холодно. Щоб зігрітися притуляюсь до гарячої спини чоловіка. Поцілувала і обійняла його. Він і донька міцно сплять, я чую їх сонне дихання і заспокоююсь. Можна засинати, сьогодні тиха ніч.
#724 в Сучасна проза
#1216 в Жіночий роман
Відредаговано: 01.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
