Глава 15

В обіймах Стаса я заспокоїлась і ми змогли поїхати додому. По дорозі викинули мої речі, оскільки ними користуватись уже було неможливо. Тому Стас зателефонував Ванессі й вона пообіцяла потурбуватись про новий сценічний образ.

Решту дня і вечору, не рахуючи перекуси, я повела в одній із гостинних, де мені дозволили підготуватись до концерту. Там я повторювала танцювальні рухи та відточувала найскладніші вокальні прийоми, доки не відчула, що задоволена проробленою роботою.

Настав день мого виступу. Як завжди в тілі відчувалась приємна напруга та прилив адреналіну. Я любила виступати на публіці і отримувала задоволення від схвалення натовпом мого таланту. Це заряджало мене енергією на довгий період часу, хоча тіло могло з цим посперечатись. В тім за моїм станом ретельно слідкувала Ванесса, яка знала мої можливості і не давала себе виснажувати.

За останні дні я встигла розслабитись і пережила багато різних емоцій, як негативних, так і позитивних. Навіть, відкрила с собі нові почуття, які ніколи не відчувала раніше. Тому тіло хотіло вивільнити накопичену за цей час енергію. Здавалось, що ніщо не зможе зіпсувати цей день.

Я прокинулась рано і ми поснідали всі разом. На цей раз чоловіки не були мовчазними, а постійно закидували мене компліментами, змушуючи ніяковіти. Вони були свідками моїх вчорашніх тренувань і жоден з ним не полінився заглянути до мене, щоб на власні очі все побачити і почути.

Після сніданку, хотіла втекти якомога далі від чоловічої уваги. До того ж в мене залишився час на розспівування, тому цим і зайнялась. Години швидко пролетіли і прийшла пора виїжджати.

В супроводі Стаса, Назара та Максима, я виїхала з дому. Досі не можу звикнути називати його якось інакше. Тут дійсно відчувався сімейний затишок і язик сам повертався, щоб сказати слово «дім».

За кермом, як і домовлялись, був Мирослав. Інші охоронці вже розосереджувались по своїм місцям в самій концертній залі. На місці мене вже чекала Ванесса, яку привіз сюди Давид. Музиканти та танцювальна трупа теж мали скоро з’явитись. Тоді ми зможемо повноцінно налаштувати всі звуки та потренувати синхронність деяких рухів.

Давид з Нессою знаходяться тут з самого ранку і весь цей час він слідкував, щоб у Віктора не було можливості завчасно пробратись на концерт. Мій захист був організований на найвищому рівні, але всі були напоготові до неочікуваних ситуацій.

– Як настрій? – запитала мене Несса, коли ми вже стояли на сцені і налаштовували апаратуру на хороше звучання. Стас стояв неподалеку від нас, на відстані близько десяти метрів, щоб я могла випробувати площадку танцювальними рухами та перевірити освітлення.

– Настрій чудовий, – проспівала ці слова в мікрофон. – А ти як почуваєшся після ночі з чоловіком в одному номері?

– Краще не згадуй, – хмикнула Несса. – Потріпав мені всі нерви своєю мовчазною натурою. Я його десять слів, а він мені тільки одне, а то й просто гляне таким поглядом, що й продовжувати розмову не хочеться.

– Значить знайшла коса на камінь, – засміялась. – А я вже думала, хто цей сміливець, який зможе тебе змусити повчати.

– Що значить «ми»? – з підозрою в голосі запитала Несса.

– Ну, це була ідея твого улюбленця Стаса, – здала я чоловіка. – Він вибрав саме такого охоронця, щоб був під стать тобі. Думаю, що це стало випробуванням для вас обох.

– От в чому справа, – протягнула Несса, а я зрозуміла, що чоловікам тепер не поздоровиться. – Але Стас це твій улюбленець, якщо не сказати…

– Нессо! – поглянула я на подругу із попередженням. Сподіваюсь, що на відстані вона змогла його відчути повністю. – Давай краще займемось справами, а не будемо обговорювати особисті речі перед всіма присутніми.

– Добре, – здалась Ванесса. – Хочеш щось заспівати? Можу включити тобі мінусівку до музики.

– Будо б добре, – погодилась я, відпускаючи напругу з тіла. Музика полилась із колонок, заповнюючи поки що пустинну залу.

Але не встигли закінчитись вступні звуки музики, як різко все стихло і світло погасло. Зліва від мене щось бухнуло і я підскочила на місці, не знаючи куди рухатись в такій темноті.

– Що відбувається? – вигукнула я, запанікувавши. – Це ж просто збої зі світлом, так?

– Маргаритко, не панікуй та йди на мій голос. Я поряд, – почула позаду себе голос Стаса і з полегшенням видихнула.

– Я йду, – зробила крок назад і розворот, але мене несподівано потягнули в протилежну сторону. Мені закрили рот долонею та відчула різкий трав’яний запах, від якого тіло ослабло. Більше намагалась не дихати, а тільки тріпалась, щоб дістати того, хто тягнув мене. Очевидно, що це був Віктор. Адже метод його був тим же самим, як і п’ять років тому.

– Перекрийте виходи. Не випустіть його, – почав віддавати накази Стас. Його голос ставав все більш віддаленим, а ми рухались з такою швидкістю, ніби Віктор бачив в темноті. – І розберіться з цим чортовим світлом!

Звідусіль почали світитись ліхтарики, але ми були на віддалі від них, вдало минаючи охорону. Напевно, ми дібрались до якоїсь двері, тому що Віктор був змушений тримати мене однією рукою, а іншою відчинити прохід. Я скористалась цією нагодою і, зібравши залишки сил, застосувала больовий прийом на пальцях, що утримували мене. Викрутивши їх в неприродне положення, почула хрускіт і злобний мат. Мене відпустили, але тіло було ослаблене і я просто впала на сідниці, боляче стукнувшись.

– Ах ти ж… – він швидко мене настиг, не встигла я відповзти і двох метрів.

– Стасе! – вигукнула я, тому що в залі досі панувала темрява.

– Ти все одно будеш моєю, – бурмотів Віктор, доки тягнув мене за ногу назад. Я намагалась брикнути його, але він тримав міцно. І хоч перевернутись чи встати не могла, але намагалась чіплятись за все, що потраплялось мені під руку. Це могло затримати нас на дорогоцінні секунди і мене встигли б врятувати. – Ніхто не стане на шляху нашого щастя. Я їх всіх уб’ю, як і твої батьків колись лишив життя…