Глава 9

– Доброго ранку, соня, – я відчула ніжний дотик до моєї щоки.

– Ммм, – закуталась під ковдру, щоб мати змогу далі спати.

– Мені потрібно від’їхати у справах. Повернусь через годину. Ти впевнена, що не хочеш поснідати зі мною, доки я не поїхав? – до моєї сонної свідомості довго доходила суть сказаних Стасом слів. Але, коли зрозуміла, що від мене хочуть, то тіло миттєво підскочило, відкинувши вбік ковдру.

– Котра година? Ти куди? – закліпала я очима, утримуючи Стаса за руку, щоб він не надумав піти без мого дозволу.

– Зараз дев’ята ранку. Я швидко повернусь, – усміхнувся Стас, відірвавши мою руку від своєї та підвівшись з ліжка. – Ходімо снідати, якщо ти вже прокинулась.

– Дай мені десять хвилин, – попросила і швидким кроком направилась в ванну. – «Спочатку ранкові водні процедури, а потім розмови».

– Добре, – погодився Стас і попередив. – Буду чекати тебе в їдальні. Не заблукаєш?

Я фиркнула від такого припущення Стаса і кивнув, ввійшла в ванну кімнату.

– До речі, нова зубну щітку знайдеш в шафку, – долетіло до мене попередження Стаса вже за зачиненими дверима.

В ванній провела трохи більше часу, чим планувала. Захотілось прийняти душ, щоб освіжитись, і я не стала собі в цьому відмовляти. Після купання залишила волосся мокрим, знайшла свій вчорашній одяг, складений акуратною стопкою. Його я 1 одягнула, а потім пішла в їдальню. Там, як і домовлялись, Стас вже чекав мене.

– В мене залишилось десять хвилин, – подивився чоловік на свій наручний годинник. В кімнаті ми були тільки вдвох, тому я могла розслабитись і почувати себе досить вільно.

– Вода не хотіла відпускати мене. Так і тримала моє тіло в полоні свого м’якого, освіжаючого тепла, – посміхнулась я дещо винувато.

– Ну що ж. Від такого полону важко позбутись, – погодився Стас і теж усміхнувся. – Сідай.

Чоловік по-джентельменски відсунув для мене стілець, за яким сиділа і вчора. Я із вдячністю присіла і з апетитом подивилась на приготовану переді мною тарілку. На ній розмістились дві яєчні та пару тостів з маслом. В чашці ж був налитий чай, від якого відчутно пахло малиною.

– Це ж ти приготував? – запитала я, адже бачила різницю між акуратним оформленням вчорашньої страви, приготованої Давидом і сьогоднішніми.

– Так помітно? – Стас присів поруч зі мною та уставився на свою тарілку. – Я не спеціаліст в кулінарії.

– Трохи є, але все одно дякую, – пожала плечима та взялась за виделку.

– Приємного апетиту, – Стас приєднався до мене і ми почали трапезу.

– Так куди ти будеш їхати? – запитала я, доки в мене була така можливість.

– Тобі обов’язково цікавитись цим? Я скоро повернусь.

– Ти вважаєш, що мені не варто знати, куди хоче поїхати мій особистий охоронець, залишивши мене наодинці? – вигнула одну брову при погляді на Стаса. – Тоді я просто їду з тобою.

– Маргаритко… – протягнув Стас з нотками попередження в голосі.

– Я їду з тобою, – виразно поглянула на чоловіка, утвердившись в своєму рішенні. – І це не обговорюється.

На щелепах Стаса заходили жовна і він подивився на мене довгим тягучим поглядом.

– Гаразд, – повільно промовив Стас. – Але ти повинна слухатись мене у всьому і миттєво виконувати мої прохання.

– Накази ти хотів сказати? – фиркнула. – Добре, я згідна.

– Тоді ходімо, допоможу висушити тобі волосся і будемо виїжджати, – підвівся і протягнув мені руку, допомагаючи піднятись.

Стас, як і обіцяв, дістав фен зі шафки в ванній з верхньої полиці, яку я зі своїм зростом погано бачила. Далі він допоміг мені просушитись і невдовзі ми вже їхали по Києву в відомому тільки йому напрямку.

– Так ти скажеш куди ми їдемо? Що за терміновість? – запитала я, коли мені набридло мовчання.

– Пам’ятаєш я розповідав, що охороняв до тебе єдину дівчину і більше після цього не брався за такі замовлення? – після недовгої паузи заговорив Стас.

– Пам’ятаю, – нахмурилась я, не зовсім розуміючи до чого він веде.

– Так от після завершення того замовлення ми все ж залишились друзями. Вона мені стала молодшою сестрою і я дозволив їй телефонувати в разі необхідності. Тому зараз ми їдемо дізнатись, яка допомога потрібна Сніжані, – пояснив Стас. – А потім поїдемо ще в одне місце.

– Хмм, – не знала, що на це відповісти. В груді заворочався якийсь клубок невдоволення, тому я поспішила змінити тему. – А чому ми снідали наодинці?

– У свій вихідний хлопці, зазвичай намагаються виспатись, а потім тренуються, проводять спаринги і лише після цього снідають. Тому в такий час вони ще продовжують тренуватись, коли не на завданні, – відповів Стас і подивився на мене, прищурившись. – Зачекай, а чому ти питаєш? Вже скучила за кимось конкретним?

– Звісно, – з серйозним видом відповіла, намагаючись стримати посмішку. Я почула в його голосі нотки ревності.

– І за ким же?

– Не скажу, – засміялась я і відвернулась від Стаса, споглядаючи види за вікном.

Далі ми продовжили їхати в мовчанні і близько через десять хвилин, зупинились біля однієї з багатоповерхівок. В’їзд всередину був по перепусткам і охорона пропустила нас, коли переконались в особистості Станіслава Борова.

Тому невдовзі ми вже підіймались по сходам на восьмий поверх висотки.

– Не могла вона жити не так високо? – ми йшли досить повільно, проте я встигла трохи захекатись.

– Із завтрашнього дня почнемо твої тренування, щоб підвищити твою витривалість, якщо тобі так тяжко дається підйом, – по Стасу не було помітно, що він тільки що подолав вісім поверхів підйому по сходам, на відміну від мене. Я не виглядала геть виснаженою, але незначна задишка була присутньою.

 – Якщо вважаєш мене слабачкою, то ти помиляєшся. Я не проти ранкових тренувань.

Тим часом Стас стукнув у одну з вхідних дверей спочатку двічі, потім зробив паузу і додав ще три удари. Пройшло не більше хвилини. Двері широко розкрились і перед нами предстало щасливе обличчя молодої дівчини. Одягнена в легку шовкову піжаму, вона свідомо виставила груди вперед і оперлась об косяк стегном, приймаючи спокусливу, на її думку, позу. Біляве волосся м’якими хвилями спадало на плечі, великі блакитні оченята в обрамлені довгих вій були переповнені наївністю і щирою радістю від зустрічі зі Стасом, доки вона не побачила мене. Вираз її обличчя став здивованим, можна, навіть, сказати шокованим.