Глава 8

– Ітак, Стасе… Ріто… Які між вами відносини? – запитав рудоволосий Назар і всі з уважністю очікували відповіді.

– Суто ділові! – поспішила я заспокоїти чоловіків. – Моя помічниця найняла Стаса для мого захисту. Тому він просто мій особистий охоронець.

– Так і є, – підтвердив Стас і додав. – Маргаритка вважає мене не достойним своєї персони з тонкою душевною організацією.

– О-о-о, – чоловіки аж роти відкрили від здивування.

– За що? – тихо прошипіла в сторону Стаса, намагаючись не рухати губами. – Ти хочеш кинути мене на розтерзання своїм друзям? Що намагаєшся цим добитись?

– Але ти все одно, не зважаючи на таку її думку про тебе, привів її в наш дім? – напевно, Назар вирішив взяти роль допитувача на себе.

Стас невизначено пожав плечима, не бажаючи пояснювати більш детально. Тоді чоловіки перевели погляд з нього на мене.

– Тобі він щось говорив про те, чому ви приїхали саме по цій адресі? – всі погляди, включаючи Стаса, зосередились на моєму обличчі, намагаючись щось там прочитати.

– Ми просто намагались позбутись переслідувача і Стас вирішив, що сьогодні нам безпечніше буде провести ніч тут, – від моїх слів чоловіки відразу підібрались. В їх погляді запалали небезпечні вогники.

– Загроза якого рівня? – запитав Давид, найменш говірливий в цій компанії.

– Поки що точно сказати не можу. Я не стикався з ним особисто, але поки що він поводить себе необережно, – задумався Стас. – Опасатись особо нічого.

– Зрозуміло, – кивнув Давид.

– Ти ж знаєш, що завжди можеш на нас розраховувати, – додав Назар. – В мене та Макса завдання закінчились. Тому, якщо виникне потреба, то подаси сигнал з годинника і ми якомога швидше прибудемо до тебе.

Я подивилась на ліву руку Стаса, на якій тільки зараз помітила стильний ремінець тілесного кольору від годинника смарт формату. Сам дисплей сучасної розумної техніки Стас розмістив знизу. Годинник був настільки тонким та ідеально сидів на зап’ястку чоловіка, що мало привертав уваги.

– Зрозумів, – кивнув Стас.

– Бачу, що у вас добре налагоджена система безпеки, – зауважила я після недовгої паузи, щоб змінити тему на нейтральну. Але чоловіки тут же подивились на мене з погано прихованою підозрою. – І в домі такі високотехнологічна техніка ідентифікації особистості.

– Така прекрасна дама розбирається в таких речах? – зі спокусливими нотками запитав Макс, намагаючись шармом вивідати в мене важливу інформацію.

– Ні, що ви, – посміхнулась я дещо напружено. Надмірна увага стількох чоловіків, м’яко кажучи, нервувала. – Просто завжди була уважною до деталей.

– Стасе, ти їй довіряєш? – прямо поставив запитання його брат Мирослав. Відповідь на нього бажали почути всі присутні.

– Не впевнений на всі сто… – погладив Стас підборіддя із задумливим видом і замовк.

– Мені, напевно, час піти, – зібралась я встати із-за столу, але була зупинена твердою рукою Стаса.

– Про що ти тільки думав? – почав повільно підійматись зі свого місця Давид. Він став височіти над нами, як загрозлива скала. Хвилі гніву, які чоловік випромінював, здавалось, можна помацати рукою. Страх накрив мене, окутуючи в свій липкий кокон. Намагалась його приховати, бо знала, що показавши слабкість, відразу припиню бути рівною і мене з легкістю «з’їдять». Я до останнього тримала плечі гордо розправленими і не опускала голову. Проте підсвідомість складна штука. Виявляється, що весь цей час я, навіть, не помітила як вчепилась в руку Стаса.

– Я довірився своїй інтуїції, – рука Стаса легенько стиснула мою в жесті підтримки і я глянула в його сторону. На його обличчі не було паніки чи тривоги.

«Він посміхається?» – хвиля обурення піднялась в грудях, повністю замінивши собою страх. – «Що за ігри веде Стас? Йому просто подобається доводити людей?»

– Ах, інтуїції? – весь запал Давида кудись дівся і він опустився на свій стілець.

– І навіщо проводити такі спектаклі? – Назар невдоволено відвернувся. – Хотіли налякати дівчину до втрати свідомості?

– Що ти маєш на увазі? – похололо в мене все всередині. – Тобто це був просто спектакль?

– Я знав, що вони не заспокояться, доки не перевірять тебе, тому полегшив нам всім задачу, – не став заперечувати Стас. – До того ж в критичних ситуаціях люди показують своє істинне обличчя. Тепер я знаю тебе ще краще.

– Он воно як, – спокійно проговорила. – І в чому ж заклечалась перевірка? Що ви хотіли побачити?

– Спочатку ми створюємо причину конфлікту. Зазвичай цього достатньо, щоб людина запанікувала і проявила свою суть. Ти трималась себе в руках, хоча всередині тебе творилась буря емоцій, – при цьому Стас потер руку, яку я до цього зі всієї сили тиснула. – Це говорить про твій внутрішній стрижень, що ти можеш тримати себе під контролем, але головним бонусом особисто для мене стало те, що маргаритка довіряє мені. Твоя рука несвідомо потягнулась до моєї в пошуках захисту і я це виразно бачив.

– Так ти задоволений результатом? – розтягнула губи в невинній посмішці.

– Так, – трохи невпевнено відповів Стас та з опаскою відсунувся від мене. – Хоча твій вираз обличчя зараз мені не подобається.

– Шкода, – зробила сумний вираз обличчя, щоб приспати його пильність, і завдала неочікуваний удар в сонячне сплетення. За секунду до зіткнення Стас встиг напружитись і міцна мускулатура приглушила забій, але не згладила повністю. Тому, хоч моя рука, напевно, боліла сильніше, я все ж відчувала нотку задоволення, що змогла це провернути. – Щоб це була остання перевірка, яку ти відігравав на мені. Інакше я знайду чим тобі відплатити вже по справжньому. Зрозумів?

– Ах, як боляче, ніби комарик вкусив за шкіру, – зробив жалісне обличчя. – Яка ти підступна. Змогла побити такого немічного дядечку!

– Нам с тобою ще не раз доведеться провести ніч в одній кімнаті, тому я на твоєму місці не була б такою самовпевненою, – попередила я з холодом в голосі.