Глава 2

Адміністратор дістала ключ-карту і протягнула чоловікові, але перш ніж він його взяв я схаменулась.

– Стоп! Що значить люкс на двох? – намагалась говорити спокійно, ледве стримуючись, щоб не визвіритись. Все ж дівчина навряд чи була винною. – Я хочу окремий номер. І негайно!

– Вибачне, але в нас немає більше вільних номерів, – почала панікувати дівчина.

– Ми будемо жити в одному номері, маргаритко. Це не обговорюється, – одночасно з нею сказав Станіслав, звертаючись особисто до мене.

– Я. Не. Буду. Жити. З Вами. В одному номері, – ледве не по складах прошипіла я, пропалюючи чоловіка поглядом.

– Всі питання до своєї помічниці, – він потягнув мене в сторону, щоб поговорити наодинці. – Зараз ми без скандалу заселяємось в номер і ти зв’яжешся з нею. Що я можу тобі зробити в готелі, де купа людей, де чутно все, що відбувається за стіною?

– Ні! – стиснула кулаки й позадкувала від нього.

– Заспокойся, навіжена, – скривився Станіслав, схопивши мене за плечі. – Давай зробимо так: ти заселяєшся в номер, а я чекаю за дверима доки ти поговориш зі своєю помічницею. Якщо більше не виникне потреби в моїх послугах і Ванесса особисто мені це скаже, то я тут же покину тебе й поїду геть.

– Чому ти просто зараз не залишиш мене саму?

– По договору це неможливо. Розірвати його може тільки Ванесса. Дізнайся в неї сама.

 «Його бачили зі мною купа людей. Та й номер заброньовано на прізвище Станіслава. Навряд він щось мені заподіє. А якщо і задумає погане, то буду готова і покажу йому на що здатна. Я ж не даремно ходила на курси самооборони?» – з-під лоба дивилась на нього, обмірковуючи.

– Ну так що? – набридло Станіславу чекати.

– Добре. Але ти маєш не виходити з поля мого зору, – все ж погодилась. – Я слідкую за кожним твоїм рухом!

– Як скажеш, – посміхнувся чоловік і хитнув головою, погоджуючись. – Ходімо.

Прийшовши до згоди, забрала ключ-карту від номера триста шість та попросила, щоб валізи доставили через п’ять хвилин. Це буде перестраховкою, щоб Станіслав не надумав нічого дурного мені зробити й чекав поза номером.

Не сказавши більше чоловіку ні слова, гордою ходою направилась до запримічених сходів. Я, м’яко кажучи, не любила ліфти і Станіслав не був здивований моїм вибором. Стало зрозуміло, що Ванесса попередила його про таку деталь. Це була свого роду перевірка. Тепер же я переконалась, що чоловік дійсно найнятий моєю помічницею, бо про це мало кому було відомо. Проте тепер мені геть не зрозумілі його наміри жити в одному номері. Він так впевнено стверджував, що це все з ініціативи Ванесси, що я не знала, що й думати.

Опинившись, нарешті, перед дверима люксу під номером триста шість, я глянула на Станіслава попереджувальним поглядом і під звук його тихого смішка ввійшла в номер. Чоловік, як і домовлялись, залишився зовні, попередньо передавши мені свій телефон, через те, що мій був розряджений.

Як тільки двері за моєю спиною зачинились і я залишилась одна, мене охопило погане передчуття. Не чекаючи більше жодної зайвої хвилини, натиснула на кнопку виклику по додатку Viber на контакт Ванесси. З кожним наступним гудком моє серце стукало все сильніше, а паніка охоплювала розум.

– Виникли якісь проблеми? Знаю, що з нею нелегко, але… – почула голос своєї помічниці і за сумісництвом найкращої подруги.

– Несса, – перебила її.

– Ріта? – здивувалась Ванесса. – Ввімкни камеру.

Я натиснула на необхідну кнопку і на екрані мобільного з’явились два зображення. У великому віконці висвітилось овальне обличчя моєї русоволосої подруги. Ми товаришували з дитинства, оскільки жити по сусідству. Несса завжди була активною, дієвою особистістю і саме з її допомогою я змогла досягнути успіху.

– Як доїхала? Що це на тобі надіто? Ти ще не в номері? Чому телефонуєш з цього контакту? – закидала Несса мене запитаннями.

– Я теж рада тебе бачити, – посміхнулась. Тривога відійшла на задній план підсвідомості, але не згасла до кінця. – В мене все добре. А тепер поясни мені дещо.

– Ти про Станіслава Борова, так? – тяжко зітхнула Несса і відвела погляд.

– Так! Чому ми маємо жити в одному номері? Що це за новина така? Ти ж знаєш як я відношусь до чоловіків! – випалила гнівну тираду більше не стримуючись. – Несса, розберись з цим непорозумінням! Я не хочу бачити цього хама поруч з собою! Він назвав мене «маргариткою» і…

– Заспокойся, Ріто, я все поясню, – зупинила мою сповідь Несса. – А краще ти сама це побачиш. Тоді зрозумієш навіщо тобі Стас. До того ж він один із найкращих в своїй галузі.

– Та як чоловік може бути найкращим помічником? – невдоволено нахмурилась. – Він не прислухається до того, що я йому говорю, а тільки виказує якісь повчання сумнівного характеру.

– Він не помічник, – огородила мене новиною Несса.

– А хто тоді? – кінцівки миттєво похололи від страху. – Несса, я починаю панікувати! Я нічого не розумію…

– Слухай, тобі нема чого хвилюватись, – почала мене заспокоювати Несса. – Я прийняла всі запобіжні заходи і тобі нічого не загрожує. Ти мені довіряєш?

– Це звучить ще моторошніше, – прошепотіла.

– Ти вже доросла, Ріто! – Несса подивилась на мене суворим поглядом. Це завжди заспокоювало мене, ніби уявний ляпас, який змушував зупинити всі почуття і почати тверезо мислити. – Візьми себе в руки!

– Я готова вислухати, – спокійним голосом продовжила після декількох хвилин роздумів.

– Тоді подивись одне відео. Зараз його скину і потім зателефонуй мені. Добре? – почувши мою згоду, Несса відключила дзвінок. Я стала чекати обіцяне відео.

– Вжук, – прийшло повідомлення. Навіть, не відкриваючи відео, по зображенню заставки я уже побачила те, що змусило моє серце на секунду зупинитись, а далі прискорити свій ритм.

 – Це неможливо, – мої руки здригнулись. Я зажмурилась щосили і відкинула від себе телефон, ніби це була отруйна змія. Почувся тихий стук від падіння смартфону об м’який килим. Я підірвалась з ліжка, на якому до цього сиділа, і почала намотувати кола по кімнаті.