Частина 13. День третій

Наступив третій день. Через інцидент із групою Іван намагався триматися подалі від Соломії. Їй це не подобалося, їй подобалося, коли Іван бігав за нею.

— Уникає мене, — посміхнувшись, подивилася на Івана Соломія, але в душі їй було трохи сумно. — Яка мені різниця, головне, що я його бачу, а все інше мене не повинно цікавити. Що мені, робити нічого, переживати за те, що якийсь пацан мене ігнорує?

Третій день теж проходив однаково: екскурсії, море, вечеря, вільний час. Тільки перед вільним часом нам провели лекцію про те, що не можна поширювати інформацію про один одного без згоди.

В один момент хтось затягнув Соломію в невеликий закуток між будинками. Це був Іван.

— Приходь до мене в кімнату.

Соломія кивнула головою і пішла. Коли вона прийшла в їхній будинок, Іван сидів на дивані. Видно, чекав її. Він підійшов і взяв її за талію. У кімнаті вони спочатку просто спілкувалися.

— Соломіє, ти справді знала, що подобаєшся мені?

— Так, чесно кажучи, це було очевидно. Ви з Комаром дуже хороші друзі, якщо б я тобі не подобалася, то Комар не сказав би тобі йти і цілувати мене.

— Ти догадлива.

— Ага.

В один момент він поклав її на ліжко, прижав її руки до ліжка і нахилився, щоб поцілувати.

— Слухайте, люди, вже майже одинадцята година. Ой... — зайшов Комар у кімнату. — Ну, ви тут закругляйтеся.

Соломія швидко перемістилася до дверей.

— У нас нічого не вийде.

Соломія повернулася до свого будинку.