Частина 8. Чорний перевулок

- Привіт :) - написав Іван.

- Ти здурів, бачив яка година? - роздратовано відповіла Соломія.

- Так, я бачив, зараз 9:00.

- Та зараз 9 година ранку, нормальні люди у вихідний день в такій годині сплять.

- Ну тоді я не нормальний.

- Що ти хотів?

- Сьогодні о 13:00 на зупинці.

Соломія ніяк не могла зрозуміти, про що він говорить.

- Ти про що?

Але відповіді не було.

Іван прочитав повідомлення, йому було трохи сумно, тому що Соломія забула про їхню зустріч.

- А ти про зустріч? - знову написала Соломія.

- Ти забула? - Іван трохи повеселішав від того, що вона згадала про зустріч.

- Ну знаєш, людина, яку у вихідний розбудили о дев'ятій ранку, вона не тільки про зустріч забуде, вона і матір рідну не згадає.

Іван розсміявся. Ще жодна дівчина не розмовляла з ним так по-хамськи.

О першій годині Соломія вже стояла на трамвайній зупинці. Іван трохи запізнювався. Коли він прийшов, то був дуже запиханий.

- Пробач, що змусив чекати.

- Нічого, я теж тільки недавно прийшла.

Насправді вона прийшла о 13:00, а він о 13:10.

- Пішли в центр, мені батьки сказали, що там середні і основні школи організували вечірку на честь початку навчального року.

- Звучить круто, пішли.

Іван не знав точного місця знаходження цієї вечірки.

Вони зайшли в якийсь темний провулок.

- Іване, де ми? - запитала Соломія.

- Не знаю, так навігатор показує.

Соломія зрозуміла, що вони заблукали. Навколо ні душі, темно, як уночі, хоча на вулиці був день. Соломії треба бути на сторожі, тому що в таких місцях і трапляються грабування, побиття, вбивства. Вона читала, що тут часто викрадають дітей.

Через те, що Соломія вже давно не звичайна людина, а білий демон, який повинен захищати людей, вона могла відчувати поганців.

- Зади! - крикнула Соломія, коли їй до носа приклали шмату, просочену снодійним.

- Не чіпай її!

Іван хотів допомогти Соломії, але не зміг, його теж приспали снодійним.