Частина 7. Знайомство з Ларою і урок самопідготовки

Цього тижня Соломії школа на другу зміну, а це означає, що вона може спати трохи довше. В другу зміну заняття у неї починаються аж о 13:15.

Дівчина прокинулася об 11:00. Одну годину вона займалася своїми справами, а іншу збиралася до школи. Соломія не з тих дівчат, які люблять малюватися. Якщо говорити правду, то їй просто лінь, а вигороджує свою лінь словами: "Якщо в мене закохається якийсь хлопець, то він полюбить моє справжнє обличчя, а не літри штукатурки."

О 13:00 вона пішла до школи.

- Цікаво, що там Іван? - Соломія думала тільки про нього.

Згадаєш промінчик - ось і сонечко. Соломії треба пройти по "дорозі смерті". Ви напевно спитаєте, чому? Тому що правим оком вона побачила, як Іван вийшов зі свого під'їзду. Він йшов прямо на неї. Соломія прискорила крок, але перемогли довгі ноги Івана.

Він схопив її за руку.

(Розмовляють англійською)

- Ну що, сподобалася вчорашня картина?

- Яка картина? Не знала, що ти малюєш.

- Ні, я не про те.

- А про що?

- Ти вчора з'явилася у мене в кімнаті, а потім розчинилася в повітрі.

- Тобі на футболі м'яч в голову не прилітав?

- Ні.

- Тобто ти стверджуєш, що я з'явилася у тебе в кімнаті, а потім магічним чином зникла? Ти впевнений, що ніде головою не вдарявся? - Соломія не придумала нічого кращого, ніж звалити це все на його тупу голову.

Іван залишився в ступорі, розуміючи, що наговорив повну нісенітницю.

Тим часом Соломія вже добігала до школи. Вона зустріла Леонарду і Лорену.

Через свій ступор Іван запізнився на перший урок. На його нещастя, перший урок була математика. Вчителька по суті добра, але вона ненавидить, коли на її урок запізнюються.

Соломію здивувала одна річ: ніякої Лари на першому уроці не приводили, і сама вона не приходила. На другому уроці у неї зникли всі питання. На уроці біології всі повсідалися на місця, і тут у дверях з'явилася голова директора. Директор зайшов у клас з якоюсь дивною дівчинкою. Ця дівчинка мала штукатурки більше, ніж всі стіни в школі. Її посадили з Марією.

Після уроку всі розпитували Марію про Лару. Вона сказала, що як тільки Лара сіла за стіл, вона почала колупатися в носі, а потім полізла до неї і не давала їй спокою до кінця уроку.

Пройшло ще чотири уроки, і останнім була самопідготовка. Там ми обговорювали поїздку.

- Перше, що ми виберемо, це головного, - сказала вчителька, показуючи пальцем на Тонку і жестом закликаючи її підійти. - Скажіть, хто хоче бути головним.

Руки підняли Марія, Тонка і Леон.

- Добре, зараз я називаю ім'я, і той, кого я назву, говорить людину, за яку голосує.

- Прямо як на виборах, - сказав Іван, насміхаючись.

Голосування майже завершилося, залишилася тільки Соломія. У Тонки було десять голосів, у Івана дев'ять, у Марії два. Голос Соломії був вирішальним.

- Соломія, я ж знаю, що я тобі подобаюсь. Ти вибираєш Леона, а я йду з тобою на побачення, - сказав Іван єхидно посміхаючись.

- Добре.

Соломія підійшла до нього. Вона зі всієї сили вліпила йому по обличчю і, проголосувавши за Тонку, сказала йому:

- Я думала, що ти просто головою вдарився, видно, не помітила, що у тебе замість мозку вітер літає!

Соломія розлючено сіла на місце. А Іван не зрозумів її реакції, для нього це був просто смішний прикол.

Закінчився урок, Соломія досі була розлючена. Вона стала ще злішою, коли Іван застав її в магазині.

- Слухай, вибач, я не хотів тебе образити.

- Ну що ти, я не ображаюсь, просто ти в прямому сенсі сказав, що я продажна.

Іван взяв напій з її рук, відніс до каси і заплатив за нього.

- Звичайно, дякую, що заплатив, але не думай, що я для тебе буду щось робити.

- Та ні, ти погано про мене думаєш.

- Ніхто про тебе не думає.

- Коротше, це просто подарунок красивій дамі від гарного чоловіка.

- Від кого?

Соломія, сміючись, забрала пляшку з напоєм і пішла додому.

- Хей, зачекай ще трохи, може, все ж таки сходимо кудись?

Дівчина задумалася.

- Якщо я погоджусь, то мені буде легше захищати його.

- Ну, - не може дочекатися Іван.

- Говори час, день, місце.

- Супер, зустрічаємось на вихідних на трамвайній зупинці ввечері, коли тобі зручно.

- Ок, я напишу, коли мені зручно.

Не пройшло і сто років, як Соломія повернулася додому. Вона закрилася в кімнаті і все.