Частина 6. Поїздка

Тиждень пройшов добре. Іван по вуха закохався в новеньку, і кожного вечора думав про неї, про її розкішне довге біле волосся та сині, як небо, очі. Для нього Соломія не була такою, як інші. Вона зовсім не схожа на хорваток. Ну, це зрозуміло: хорвати всі одноманітні, не мають відчуття гумору, і в їхньому житті немає нічого нового та цікавого. Соломія також вважала, що Іван не такий, як всі ті хорвати, він як рожева вівця, такий незвичайний.

Поки Іван з Соломією думали, як вони по вуха закохалися одне в одного, в класному чаті по повній програмі обговорювали поїздку в Спліт.

У Хорватії є така традиція: всі восьмикласники їдуть на 3 дні в кінці року в якесь місто в Хорватії. Але через якісь незрозумілі обставини школа організовує поїздку на початку року.

(Переписка в чаті пишуть на хорватській)

Марта Єл: ВТФ

Леон Сушань: Що вже сталося?

Марта Єл: А ти не знаєш. Поїздка в Спліт через тиждень.

Леон Сушань: Не знаю і справді ВТФ.

Комарінхо: Люди, я не розумію, що вам не подобається.

Марта Єл: Ну ми ще не вибрали, хто буде головним. Ми ще нічого не обговорювали. Я це дізналася від мами. Якщо ви забули, вона класний керівник 8.В.

Комарінхо: Марта, хто про таке забуде?

Барні: А я згоден з Мартою, ми ще навіть не піднімали тему поїздки.

Грах: Напевно, ми це питання будемо обговорювати на цьому тижні.

Леон Сушань: От Грашічка правильно говорить.

Через годину

Тонка: Е, люди, я написала нашій класній, типу як староста класу, по питанню поїздки.

Комарінхо: Ну не тягни кота за причиндали. РОЗКАЗУЙ!!!!!!!!!

Тонка: Комар, заспокійся.

Комарінхо: Ок.

Тонка: Коротше, пам'ятаєте, до 5 класу в А класі вчилася дівчинка Лара Калембер. Вона в понеділок повертається в нашу школу і тепер буде вчитися не в А класі, а в нашому Б.

Комарінхо: Що, блін? Чому Дора не попередила нас і яке відношення ця Калембер має до поїздки?

Тонка: Вона сказала, що забула нас попередити. Ну і в понеділок ми почнемо розмовляти про поїздку, типу щоб потім окремо не пояснювати Ларі.

Комарінхо: Жесть.

Іван: Забула.

Тонка: Так, забула.

Іван: Дурка відпочиває.

Комарінхо: Іване, мені шкода це підтверджувати, але ти правий.

Іван: Хахахахахахахаха.

Соля:

1. Що за поїздка?
2. Що це за Лара?
3. Чому ви так не хочете, щоб вона була з нами?

Іван: Ну це поїздка на три дні, повинна була бути на кінці року, а нам зробили на початку. З Ларою завтра познайомишся. Не хочемо, тому що вона не дуже приємна персона, розумієш? То руку в штани засунуть, то стогне, пищить, кричить без перестанку.

Соля: Воу, оце я розумію набір принцеси.

Комарінхо: Ага. Хахахахахахахаха.

Іван: Хахахахахахахахаха.

Тонка: Новенька, а ти смішна.

Соля: Хах, дякую.

Соломія відклала телефон в сторону. Неділя вечір, нудно капець. Вона вирішила піти покататися на скейті. На жаль, поки дівчина збиралася, почався дощ.

- От блін, під таку погоду й не покатаєшся, - подумала Соломія.

Соломія пішла в душ, потім вона грала в комп'ютері, ще вона грала з мамою в дурака, а вже після цього вона пішла спати. Але вона не спить. Спить її клон, а вона сама, ставши невидимою для людей, телепортувалася до Івана. Соломія з таким товстим графіком зовсім забула про нього. На її щастя, він був живим і здоровим, але на її нещастя, він її міг бачити.

- Ти що тут робиш і як ти так просто з'явилася? - запитав Іван.

Нічого не відповівши, вона просто повернулася додому і вже сама лягла спати. Але вона не могла заснути. Видно, він теж готувався до сну. Він був без футболки.

- У нього тіло як у грецького бога, - з цими словами вона заснула.