Мій Охоронець

Частина 2. Пошук

Соломія опинилася перед дверима в якомусь приміщенні. Озирнувшись, вона побачила жінку, яка йшла до неї.

— Дитино, чому ти не заходиш до класу? — запитала жінка.

Соломія була в шоці: вона знову в школі.

— Чому школа? Я зараз плакати буду, — сказала вона.

Вона зайшла до класу, де всі явно не розмовляли українською. Роздивляючись усе навколо — дітей, стіни, дошки, вікна, двері — Соломія побачила напис на дверях: "Croatia".

— Що?! — вигукнула вона з несподіванки.

На щастя, діти подумали, що Соломія просто їх не розуміє, і вони також виглядали здивованими. Соломія з полегшенням зітхнула та сіла на задню парту.

Цілий урок діти говорили то хорватською, то англійською. Соломія намагалася роздивитися руки однокласників, але не знаходила нічого особливого, поки не помітила напис "Соломія" на лівій руці одного хлопця.

Після уроку Соломія підійшла до хлопця, схопила його за руку і переконалася, що це він. Потім підняла голову і побачила, який він гарний, хоча він виглядав дуже здивованим. Соломія побачила, як його вуха почервоніли, і сама відчула щось незвичайне. (Соля — скорочено від Соломія).

— Як можна бути таким гарним! — подумала вона.

Він забрав свою руку і, здивований та почервонілий, пішов. Можливо, він почервонів від розгубленості або ж від закоханості.

— О, Боже, дякую тобі за такий дар, — сказала Соля.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше