Останнє, що Соломія пам'ятала, були її батьки, що лежали на підлозі з простріленими головами. Потім настала темрява. Вона перебувала в цій темряві всього кілька секунд, коли раптом усе навколо спалахнуло світлом. Соломія подумала, що вона все ще жива, але, звикнувши до яскравого світла, зрозуміла, що стоїть посеред якоїсь арени чи стадіону, схожого на поле для квідичу з Гаррі Поттера. Навколо на трибунах сиділи не люди, а ангели та демони.
— Тихо всім! Божий Суд починається! — гучно проголосив ангел, що стояв праворуч від Бога.
— Я мертва? — тихо запитала Соломія.
— О, дитя моє, ти маленький янгол, жорстоко вбитий поганими людьми, — мовив Бог.
— Я Архангел Гавриїл, призиваю все святе і всі гріхи маленької Соломії, щоб вона потрапила туди, куди скаже священне Євангеліє, — гучно сказав Архангел Гавриїл.
Запанувала тиша, всі чекали на відповідь. У Соломії почалася невелика паніка, вона не хотіла потрапити до аду.
— 50/50, ні більше ні менше, — промовив Гавриїл.
Соломія не розуміла, що це означає. Від паніки у неї потемніло в очах.
— Не бійся, дитя, ти стала білим демоном, — сказав Гавриїл.
Від слова "демон" у Соломії підкосилися ноги, і вона впала на коліна.
— Мені здається, ця дитина нічого не второпала, — викрикнув якийсь демон.
— Дитино, ти зрозуміла, про що йдеться? — запитав Гавриїл.
Соломія похитала головою ні.
— Це означає, що ти не потрапиш ні в рай, ні в ад. Ти повернешся на землю, але вже мертвою. Тебе не зможуть знову вбити, ти не будеш відчувати фізичний біль, але душевний — так. Ще тобі дадуть людину, за якою ти повинна будеш доглядати та оберігати. Сюди ти зможеш повернутися тільки після смерті цієї людини, — пояснив Гавриїл.
— Але як я зрозумію, хто ця людина? — запитала Соломія.
— На його чи її руці буде твоє ім'я або якась мітка, яку побачиш лише ти, — сказав Гавриїл.
— Я все зрозуміла! — бадьоро сказала Соломія.
Гавриїл простяг руку, і Соломія знову опинилася на землі.
#754 в Молодіжна проза
#224 в Підліткова проза
#5022 в Любовні романи
#1176 в Любовне фентезі
Відредаговано: 30.09.2024