Ми одружені,але не по-справжньому

Глава 5

Ліза 

 

-Давай одружимось?

Від почутих слів втратила вміння говорити,мої брови полізли вгору,коли поглянула на нього 

-Ти,що з глузду з'їхав? Божевільний! Ти взагалі за кого мене маєш? -ледве не кричала. -Більш  бредової ідеї я ще не чула,- підвівшись  збиралась вже йти,але Данило зупинив мене своїми словами

-Та зачекай.Мабуть точно втратив глузд,якщо пропоную це тобі. Все не так як ти думаешь,сядь но  за стіл і я все поясню,-сказав  абсолютно спокійно .

Я довго вагалася сісти та вислухати його чи просто піти звідси,але все ж згадала про причину мого візиту до цієї країни,тому вернулась на своє місце.

-Добре,вислухаю тебе тільки через ту ділянку -склала руки на столі та уважно дивилась  на Данила ,чекаючи те саме пояснення..

-Дивися ми одружуємось і моя сім'я відчепиться від мене стосовно одруження, будемо грати подружжя -фіктивно,але про це будемо знати тільки  ти і я, а для всіх інших це буде справжнє весілля .Тоді  обіцяю ділянка твоя ,я відмовляюся від неї, зможу договоритися з батьком  ,будемо грати закохану пару декілька місяців ,а потім як ти казала розійдемося як в морі кораблі ,то як тобі?- розвів він руки та дивився на мене очима повними надії та впевненості . 

-Ти точно з глузду з'їхав,-промовила все ще  дивлячись на нього в шоці ,точо казала,він -це одна суцільна проблема .

-Можливо,то що ти згодна?

-Звичайно…..ні!-а,що він  очікував почути? Ага зараз так взяла і погодилася.- Я не можу…. як  я поясню це весілля  своїй мамі? Зараз вирішу проблему,просто напишу своєму керівництву,що цю ділянку беруть інші та і все,-  взяла в руки телефон та почала писати смс.

-І,що вони тобі відповіли?-дивився Данило на мене з такою усмішкою ,як начеб то знав,що саме вони мені написали.Я перевела свій погляд знову на екран телефону 

Я:“Доброго дня, Ігнат Семенович .На жаль цю ділянку хочуть забрати інші люди ,я ж  не можу привласнити її собі ,тому заберуть її інші.Можливо ми знайдемо іншу?”

Игнат С.:”Доброго дня ,ні нам потрібна саме ця ділянка .Вона єдина підходить під всі наші вимоги.Як хочете ,але ви мусите відмовити їх від поупки цієї ділянки .Вона повинна бути наша!”

Я:” Але як  їх переконати відмовитися від покупки ?”

Игнат С.” Не знаю. Вирішуй сама,але ділянка має бути нашою!”

-Добре , ти переміг.Але тільки через цю ділянку ,-пригрозила  йому пальцем .-Тепер Ромео вигадуй історію ,яку ми розповімо моїй мамі ,-посміхнулась йому так мило як тільки могла.

-Звичайно,люба,- повторивши мій жест він оперся обличчям на руку .

-Яка ще люба?- на жаль відповіді на своє питання  не отримала.

-Завтра будеш знайомитися з моїми батьками,-поставив мене перед фактом мій майбутній чоловік .

-Тоді ти з моєю мамою, і да в тебе залишилося  менше ніж 24 години,щоб вигадати історію нашого знайомства  та всього іншого,-він важко здихнув,а я тільки пожала плечами .

-Може замовимо  перекусити?Заодно обговоримо ще декілька нюансів?-запропонував він.-Добре,не против,- взяла меню до рук .

Обговорюючи всі деталі цього фіктивного шлюбу,ми і не помітили як довго сидимо в цьому ресторані,але й не даремно. Після обіду тучі розійшлися і вже світило сонце.Вид тут був чудовий я сиділа і милувалась ним,коли відчула на собі чийсь погляд,повернувшись побачила,як Данило на мене дивиться, хотіла запитати його ,чого це він на мене так дивиться,але не встигла. Його окликнула,якась  дівчина…..яка щойно підійшла до нашого столика 

-Даанило!-промовила дівчина.-Чого на дзвінки не відповідаєш?-обурилась дівчина,вона хотіла дати йому підзатильник (я б теж не відмовилась) ,але  глянула на мене і не стала  цього робити .

Ця  дівчина не знала,що мені сказати,я теж мовчала не знаючи,що сказати .Ініціативу взяв на себе Данило 

-Ви мали познайомитися завтра але познайомитесь сьогодні .Ульяна,- звернувся він до дівчини.-Це Єлизавета -моя наречена,-перевів  на мене руку.-Єлизавета  це - Ульяна.моя сестра.

Ульяна мабуть не очікувала почути таке,тому здивовано подивилась на свого брата і на  мене

-Стоп ..,що тобто ти ….повірити не можу…братику  все ж таки знайшов собі наречену?-почала його сестра захоплено дивиться на нас,і від щастя закривати рота,щоб не закричати .-Привіт,дуже рада знайомству Єлизавета.Нарешті він одумався.

- Навзаєм,можна просто Ліза,- посміхнулася я і Ульяна обійняла мене .Данило витріщився на  мене,але я не зрозуміла чому.

-Добре сестро,у нас ще є плани ми поїхали,-сказав мій наречений та взяв мене за руку і наші пальці сплелися,я здивовано дивлюся на наші  сплетені руки,а потім і на нього.-А і да не кажи поки,що нашим добре? Це сюрприз-підморгнув він.

Коли ми покинули ресторан і йшли до автомобіля,Данил вже відпустив мою руку.Йшли до авто мовчки,але мій наречений вирішив різко зупиниться тому не помітив цього  врізалася в його широку спину,не розуміючи чому він зупинився 

-Ти чого?-після мого запитання Данил повернувся до мене обличчям.- Я передумав,поїдемо знайомитися сьогодні,а точніше прямо зараз - по його очам було зрозуміло,що хлопець щось задумав .

Хотіла запитати,що саме  задумав.Але не не важилась.Мовчки сіла в авто. Ми знову їхали в повній тиші,тому я вирішила її перервати 

-І,що ми скажемо твоїм батькам? Чому раптом вирішив їхати сьогодні?Начебто домовилася завтра,- зклала руки на грудях та дивилася  на хлопця  чекаючи відповіді .

-Зараз все зрозумієш,а на тему історії нашого знайомтсва не перймася,всі будуть зацікавлені іншим питанням,а точніше мама,-посміхнувся він, не зводячи очей з дороги.А в нього гарна посмішка та і сам він дуже симпатичний хлопець,як це він ще не одружився- не розумію .Так ,про що це я взагалі думаю із-за цього хлопця в мене одні проблеми.Хоча я й не думала,що все так складеться.Сюди  їхала,тільки щоб підписати документи,а зараз я сиджу в машині свого майбутнього чоловіка (фіктивного),і ми разом їдемо до його батьків.Все ж таки життя може нам принести дуже різкі повороти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше