Глава 3

Данило

Ну а це-моя історія ,я  звичайний хлопець з багатої сім'ї ,свій власний бізнес ще не получив , тому працюю разом з батьком в його компанії .Наша компанія прославлена тим ,що ми маємо власну фірму меблів та купу мереж магазинів по всьому світові .Через наш сімейний бізнес ми вимушені були переїхати “на деякий час” по словам мого батька  до Іспанії ,але тут ми вже більше ніж 5 років . Мені 27 років ,неодружений  на щастя ,тільки но моя сім'я так не вважає,постійно чую  від своєї матері ,що потрібно вже одружитися ,тільки но я цього якось…… не хочу,мені й одному не погано .Мати знайшла мені наречену -це моя колишня дівчина ,ми не були багато з ней, лише рік .Я вже тоді зрозумів ,що ми з нею не пара і вирішив розійтися,а ось моя мама так її взлюбила ,що вона тепер наш частий гость в будинку .

Завжди чую від мами одні й ті самі слова  “яку невістку я втратила ,може ви  почнете знову?”,коли вона приходить до нас . Та і взагалі це все так заплутано ,раніше тільки мама заводила теми весілля ,тепер і батько починає нагадувати ,що вже пора тільки сестра завжди на моєму боці ,за це я їй вдячний .Всі дивуються ,як у мене досі немає сім'ї ,але це не надовго , вони хочуть щоб я одружився ,то буде їм весілля  і така невістка ,що вони ще довго не захочуть  ,щоб я одружувався.

****

Я був у батька в офісі ,домовлявся з новими клієнтами стосовно співпраці з ними ,та от як на зло ця зустріч затягнулась і через це я запізнився на бесіду стосовно  ділянки для будівництва нового нашого магазину ,тому щойно закінчивши нашу бесіду я одразу біжу до свого автомобіля та  стараюсь як мога швидше доїхати на місце призначення . Залишилося зовсім трохи ,як я бачу ,що на дорогу вийшла дівчина ,я одразу почав сигналити і недаремно вона вчасно відійшла ,я зупинився .Вилізши з машини я одразу звернувся до цієї …порушниці ,вона взагалі баче куди йде?

одразу починаю до неї балакати :

-Та ти ,що божевільна ? Потрібно дивитись куди йдеш ,це ще повезло ,що я побачив,- дівчина витріщилась на мене ,як баран на нові ворота ,  я хотів їй сказати все ,що думаю про неї : що вона не дивиться куди йде ,не знає правил, на англійській але вона мене перебила -Я розумію українську ,вибачте будь-ласка я не була уважна- наші погляди зустрілися і на мить я задивився в її очі ,вони були кольору кави-темні   ,але містами і світліші….Стоп я взагалі то спізнююсь не має мені ,коли роздивлятися її очі ,знайшов час .Дивлюся на годинник і розумію ,що вже запізнився в край 

-Добре ,що розумієш ,але щойно я втратив великий контракт ,який мав змінити все,- почав зриватися я ,не встиг я закінчити своє обурення вона вимовила :

-Перепрошую ,але в чому моя вина? Я ж не винна ,що Ви запізнилися ,перш ніж на мене кричати Ви повинні були вчасно виїхати ,щоб встигнути туди куди Ви так спішили ,моєї вини тут немає .Перш за все ,завжди цінують пунктуальність- вона глянула на мене останній раз і пішла на іншу вуличку ,я ж розвернувся підійшов до дверей свого авто ,збирався їх відкрити як почув в свій бік фразу -Нахаба!. Неудержавшись я їй крикнув і зачинив двері 

-Сама така!.

Я одразу набрав власника тієї ділянки ,щоб повідомити про запізнення 

-Так це знову я ,вибачте я трохи запізнююсь ,але через хвилин 15 буду,-почав тарболити я 

-Ваше трохи  на даний момент це-20 хвилин ,в мене більше часу чекати немає ,в мене є справи, приїзжайте завтра о 11:00 .Мені вже здається ,що  ця ділянка вам не потрібна пане Жаринський для мене головне пунктуальність і я її дуже ціную, - серйозним тоном сказав власник 

-Добре ,я зрозумів до побачення,- не дочекавшись відповіді я вимкнув телефон та вдарив по рулю-Чорт! Зговорилися сьогодні всі про цю пунктуальність .

Завівши автомобіль я поїхав знову до офіса.