Новий курс, нові люди, нові враження. частина третя

Аудиторія гуділа тихо, рівномірно — як живий організм. Хтось стукав ручкою по столу, хтось шурхотів зошитами, з задніх рядів долітав приглушений сміх. Викладач щось пояснював про теорію, але слова розчинялися в повітрі, лишаючи після себе тільки інтонації.
Алсу сиділа, сперши підборіддя на долоню, і дивилася у вікно. За склом повільно пливли хмари, і їй раптом здалося, що час іде не вперед, а всередину — глибше, спокійніше.
— Ти знову десь не тут, — тихо сказала Савлін, нахилившись до неї.
— Я тут, — так само тихо відповіла Алсу. — Просто не поспішаю.
Савлін усміхнулась — легко, без зайвих питань. Вона була з тих людей, які не лізуть у душу, але завжди поруч.
З іншого боку Майя щось швидко писала в зошиті, а потім раптом повернулась: — Якщо він зараз скаже «це буде на екзамені», я встану і піду шукати сенс життя в коридорі.
Алсу ледь стримала сміх, прикривши рот рукою. Рей, що сидів через прохід, обернувся і кинув на неї короткий погляд — той самий, який означав: я бачу тебе. Без слів. І цього було достатньо.
Десь на задніх партах Мансур із Дінаром тихо сперечалися про щось своє, явно не пов’язане з парою. Ліам сидів рівно, зосереджено, інколи щось підкреслюючи в конспекті. Його спокій дивним чином заспокоював усіх навколо.
Алсу подумала, що ще кілька років тому вона б нервувала: чи правильно сидить, чи достатньо уважна, чи не виглядає дивно. А зараз — просто була. У своєму худі, зі своїми думками, зі своїм внутрішнім ритмом.
Викладач нарешті зробив паузу: — На сьогодні все. Але не розслабляйтесь.
У залі прокотилось полегшене зітхання. Студенти почали збирати речі, хтось одразу встав, хтось ще сидів, ніби не хотів різко повертатися в реальність.
Рей підійшов першим. — То, чай усе ще в планах? — запитав він тихо.
— Так, — відповіла Алсу, підводячись. — Мені здається, сьогодні саме той день.
Вони вийшли з аудиторії разом з іншими — без поспіху, без напруги. Попереду був коридор, розмови, сміх, гарячі чашки і ще багато моментів, які не потребували пояснень.
Після пари, Алсу подумала:
—А чому б не зібрати дівчат у себе на ночівлю? Хм...
Вона відкрила чат «Найкращі» та написала:
Сьогодні ввечері чекаю всіх у себе. Тея, ще раз відмажешся, будеш спати у під'їзді.
Через пару хвилин відповіла Альба:
Я буду! Прийду мабуть, найперша, якщо ти не проти.
Алсу посміхнулася, та поставила реакцію сердечко на її повідомлення.
Наступні кілька годин пролітали, мов у калейдоскопі. Алсу зайшлася плануванням — кухонний стіл вже був заставлений чашками, пляшками соку та печивом, що лишилося від попередньої вечері, а на дивані вона розклала пледи та подушки.
До неї поступово підтягувалися дівчата.
Тея прийшла першою, з очима, що світилися від нетерпіння, і відразу почала розкладати свої дрібниці — улюблені журнали, косметику та маленькі гірлянди.
— Хочу, щоб ця ніч була ідеальною! — заявила вона, підморгнувши Алсу.
Альба зайняла своє звичне місце на підлозі, ноги схрестила під собою, і зразу кинула кілька жартів про те, як вони всі будуть спати «як звірі».
Потім прибігла Джу Рьон, з невгамовною енергією, розкидаючи плейлист на колонках. В кімнаті одразу почала панувати легка музика, що робила атмосферу ще затишнішою.
Мая прийшла тихо, але з усмішкою, в руках тримала кілька печив, на яких намалювала маленькі смішні мордочки.
— Це для «чергового чаювання у темряві», — прокоментувала вона, і дівчата вибухнули сміхом.
Алсу розклала на підлозі пледи, підсунула подушки ближче до себе та сказала:
— Добре, дівчата, влаштовуємо ніч сміху, історій і таємниць. Ніхто нікого не змушує, все як захочете.
Вони сідали поруч, обмінювалися розповідями, іноді тихо сміялися, іноді шепотілися. Тея розповідала про останній проект університету, Джу Рьон — про нову пісню, що захопила її цю осінь, Мая — про смішні, а часом темні жарти, що змушували всіх одночасно сміятися і трохи здригатися.
Алсу відчула, як тепло розливається всередині — тут не було нічого, крім дівчат, сміху, ароматів чаю і печива, легкого шелесту гірлянд, що висіли над диваном.
— Знаєте, — сказала вона тихо, дивлячись на всіх, — я іноді забуваю, як це — просто бути серед людей, які тебе розуміють. Це… класно.
Дівчата усміхнулися. Всі відчули це: ніч була для них моментом, коли можна було забути про університет, пари, роботу, про всі турботи — і просто жити.
Малентан, згорнувшись клубком на пледі, теж спостерігав, як світло гірлянд танцює по стінах. І це був той маленький спокій, який вони всі шукали — разом, у цьому затишному хаосі сміху та дружби.
— Дівчат, мабуть ми щось упустили. - поставивши чашку з чаєм сказала Тея. — Давайте обговоримо хлопців, хто що думає? М?
Алсу посміхнулася, відчуваючи, як кімната наповнюється легкою напругою й сміхом одночасно.
— Я, мабуть, почну, — тихо сказала вона, потягуючи чай. — Рей… ну, він як завжди. Живий, нестримний, але в хорошому сенсі. І я відчуваю, що він поруч, навіть коли мене немає поряд.
— Ой, Алсу, ти завжди така романтична, — насмішкувато підкинула Тея, але з усмішкою. — А я скажу про Нейта. Він… ну, як завжди, хоче все контролювати, але при цьому добре, що він поруч.
Джу Рьон, не втримавшись, кинула:
— А я про Юна можу? Він старшокурсник, такий спокійний, наче йому на все пофіг, але з ним завжди можна поговорити про будь-що. Мені здається, він для когось із нас буде дуже корисним.
— Мая, а ти що думаєш? — запитала Альба, дивлячись на подругу з інтересом.
— Я? — Мая трохи засміялася. — Ну, Ліам мені здається розумний. А Савлін… вона така смілива, якось одразу відчуваєш, що з нею не нудно.
Алсу кивнула, погоджуючись: «Так, вони дійсно яскраві, цікаві». Вона знову подивилася на дівчат — Тея, Джу Рьон, Мая, Альба — і відчула, що навіть якщо хлопці та нові люди додають певного хаосу в їхні життя, тут, у кімнаті, вони завжди можуть знайти свій порядок.
— Гаразд, — нарешті сказала Тея, піднімаючи чашку з чаєм. — Тепер ми офіційно знаємо, хто нам подобається, хто викликає інтерес і хто нас трішки дратує. — Вона підморгнула Алсу. — І ніхто не сміє ображатися!
— Обіцяю, що ні, — тихо сказала Алсу, відчуваючи, як тепло від подруг розливається всередині. Малентан тихо замуркотів у кутку, і це здавалося знаковим: навіть він відчував, що ніч пройде спокійно й цікаво.
В кімнаті запанував сміх, легкі жарти і тихе обговорення хлопців, нових курсів і майбутніх пригод, що вже насувалися за стіни квартири. Це була та ніч, коли дружба і відвертість стали головними героями — а нові й старі почуття могли лише додати свої барви.