17

   Рах застиг. Не у фізичному розумінні цього слова. Застопорилася його свідомість. Він буквально завис. У такий стан штовхнуло його моє запитання.                                                                              

   Як штучно виведений біологічний вид, його родичі цілком і повністю відповідали потребам мого народу. При створенні їхнього виду та вихованні молодняку ​​їм нав'язувалася наша система цінностей та філософія.                                                                                                                                                   

   А мій народ був жорстокий. І головним доказом цього є доля нашої планети. Але навіть втративши все, що мали, ми не змогли змінитись. Чи то занадто мало часу пройшло для цього, чи то не здатні до змін у принципі.                                                                                                                                             

   Прибувши на планету Земля, ми не стали дбайливішими і обережнішими. І не мали ілюзій щодо людей. Так, вони дуже схожі на нас. Тільки в рази слабші та відсталіші. Тому ми не могли вважати їх рівними. Вони були нижчі за нас. Відповідно, людське життя для нас коштувало не дорожче за будь-яку іншу істоту, яку ми вживали в їжу. З тією різницею, що людина була єдиною їжею в нашому раціоні, яка могла дати відсіч. Справжню відсіч. Тому ми й ховалися як тільки могли. Але й від помилок ніхто не застрахований.                                                                                                                                               

   Коли на попередньому місці проживання до мене став залицятися хлопець, я вирішила не відштовхувати його. Мені було цікаво зблизитись. Але через мою необережність він зрозумів, що я занадто відрізняюся від нього і його родичів. І поділився зі мною своїми припущеннями.                     

   Мені здавалося, що моя таємниця зблизила нас, і я відкрилася йому ще більше. Продемонструвала деякі свої можливості, які його дуже вразили. Я ж зітхнула з полегшенням, і дозволила собі сподіватися, що з часом ми зможемо відкритися людям і жити з ними у злагоді.                                      

   Однак трохи пізніше виявилося, що мій кавалер поділився своїми припущеннями щодо мене не тільки зі мною.