16

   Я вийшла на вулицю, коли вже порядно стемніло. Не хотілося перетинатися з місцевою молоддю, котрі любили вечорами влаштовувати посиденьки на лавочках. Хоча молоддю даний контингент назвати вже було складно. Усі вони переважно вже молоді батьки, деякі з них вважаються досить зрілими.                                                                                                                                               

   Однак я так не сказала б. Люди чомусь вважають за краще починати розмножуватися в дуже ранньому віці, навіть не розуміючи, що своєму потомству дати їм буквально нічого. Ніякого досвіду та навичок немає за плечима, а вони вже гордо звуть себе батьками. А деякі й не гордо, воліючи відмовитися від власних дітей. Що я знаходила жахливим! Адже для мого виду діти це привілей та благословення.                                                                                                                                   

   Але як я не сподівалася залишитися одна та добре переварити отриману сьогодні інформацію, у мене це не вийшло.                                                                                                                                    

   — Куди ми йдемо? — скрикнув мені у вухо Рах.                                                                       

   Несподівано.                                                                                                                                

   — Де ти був? — спитала я після того, як озирнулася на всі боки.                                                     

   Мені пощастило, на алеї, якою я прогулювалася, нікого не було, і спокійно можна було розмовляти самій з собою.                                                                                                                                          

   — Неподалік, — ухильно відповів супутник.                                                                                          

   — Знайшов щось? — зупинилася і глибоко вдихнула.                                                                     

   Звичайно ж Рах не став би залишати мене якби на те не було причин. Він мій помічник, захисник та компаньйон. Але не слуга і не раб. Таких моделей взаємин у нашої раси немає. Були колись, але завдяки розвитку та кроку на новий технологічний рівень, ми змогли повністю подолати деструктивні сторони особистості.                                                                                                                           

   Я цього гігантського стрибка свого народу не застала, і могла лише вивчати інформацію у вигляді історій зі спеціальних носіїв.                                                                                                                  

   Тому мій супутник переді мною не звітував, як і перед ним. Хоча в людському розумінні це було б доречно.                                                                                                                                           

   — Слідкував за хлопцем, — хмикнув Рах.                                                                                           

   Не потрібно уточнень про кого він веде мову.                                                                                     

   — Навіщо? — Здивувалася я.                                                                                                               

   — Тому що він переслідує тебе, — почав пояснювати компаньйон, ніби я була його молодшою. — Ходить за тобою усюди.                                                                                                                            

   — І що з того? — я знизала плечима.                                                                                                       

   — Як це з того? — тепер настала черга Раха дивуватися. — А якщо він помітить щось чи здогадається, що ти інша…                                                                                                                    

   — І що тоді? — я примружила очі, недобре передчуття закралося десь всередині. - Вб'єш його, як того хлопця?