9

   Спочатку ніхто нічого зрозуміти не міг. А деякі навіть вдавали, що нічого не відбувається. Потім, коли приховувати все вже не виходило, рада запропонувала нові способи харчування, а також розділитися і жити сімействами, постійно надсилаючи звіти раді. Це було дуже зручно, так приховувати існування пожирача можна було й надалі. Адже, не живучи разом, ми могли й не знати, що сім'ї, яка сусідить з нами, більше немає.                                                                                                                                      

   Проте пожирачі проявили себе самі. Напали. І, на щастя, тоді ми ще не встигли вирушити шукати для себе нові притулки. Тому ми дали бій, у якому вдалося вистояти. Але надто дорогою ціною. Іраж, як найшвидші та найсильніші особини нашого виду, намагалися захистити всіх. Однак тоді ми зіткнулися з небаченою раніше напастю. І деякі з нас ніколи більше не зможуть повернутися додому. А ще кілька пожирачів втекли.                                                                                                                                      

   Радою було ухвалено рішення постійного зв'язку сімей одна з одною. А також патрулювання довірених територій. Не могла сказати, що мені подобалося це робити, але зі своїм завданням я давала раду. Крім того, чи був у мене взагалі вибір. Усі ми опинилися в чужому світі, а тому маємо триматися разом, щоби вижити.                                                                                                          

   А трохи згодом з'ясувалося, що у нас нова проблема. Люди. Мешканці планети Земля, серед яких ми намагалися загубитися. А це було складно, якщо дозволяти їм наближатися. Дуже швидко з'ясувалося, що люди не вміють регулювати температуру тіла, як ми, не настільки вправні та вмілі. Зовні вони були як ми. Але ось в іншому... ніби наша слабша і недорозвинена рідня.                                                  

   Спочатку, тільки-но прибули на планету, деякі з нас хотіли попросити допомоги у людей. Рада заборонила, наказавши нам спершу придивитися до цього виду, а потім уже вирішувати, чи зможуть вони допомогти і чи безпечно це. Традиції та порядки людських спільнот вразили нас.  Але з цим ми могли змиритися, все ж у людей свій шлях. Однак, вивчивши історію цього виду, жахнулися. І було прийнято одноголосне рішення: чого б це коштувало, зберегти в секреті від людей наше перебування на їхній планеті.