3

   Ось тільки де їх взяти у теперішніх реаліях? Тільки накопичувати. Збирати більше, витрачати менше. Ось тільки дотримання цих правил вже знесилили мою сім'ю. Скільки ще потрібно зусиль, щоб досягти результату? Я не знала цього. Мені в моєму віці така поінформованість ні до чого.                           

   Ось так, віддаючись сумним думкам, я неквапом прогулювалася гарними доглянутими алелями. Вдихала приємне чисте повітря. Милувалася буйно-зеленою рослинністю. Раділа приємному літньому вітру, який не рятував від спеки, але дарував своїм дотиком полегшення. А ще енергію. Як й абсолютно все у цьому світі.                                                                                                                                          

   — Привіт, — пролунало десь поряд.                                                                                               

   Я впізнала цей голос і сподівалася, що звертаються не до мене. Рах, що знаходився поруч, незадоволено забурчав. Йому не подобалися сторонні. Особливо ті, хто намагався нав'язати свою компанію. А хто сказав, що вони мені подобалися? Я не прискорилася, але й кроку не зменшила, намагаючись вдати, що не чую.                                                                                                       

   — Не відповідати на вітання дуже нечемно, — зі мною порівнявся хлопець приблизно мого віку або на кілька років старший.                                                                                                                         

   Але це в тому випадку, якби я була людиною.                                                                                

   — Не ввічливо чіплятися до інших зі своєю ввічливістю, — пробухтів Рах, але юнак його, звісно ж, не почув.                                                                                                                                                     

   А я не збиралася повторювати слова супутника.                                                                                

   — Чому ти ніколи не вітаєшся, — хлопець зазирнув мені в обличчя, — і весь час вмикаєш режим сніжинки?                                                                                                                                                    

   “Знав би ти, який у мене режим сніжинки” — хмикнула я про себе, а вголос сказала:                          

   — Чому б тобі не знайти співрозмовника цікавіше?                                                                                 

   — Навіщо? — щиро здивувався цей настирливий юнак. — Мені ти цікава.