Розділ 10.

Софія побачила перед собою купу приборів та гарячково почала пригадувати, як отим усім користуватися. Вона звикла до фастфуду, чи елементарних швидких страв, які можна приготувати за кілька хвилин у гуртожитку. А тут на столі була не їжа, а витвір мистецтва. Дівчина себе вщипнула так сильно, що аж підстрибнула на стільці. Невже тепер вона потраплянка? Усе як у її книгах? Хто б міг подумати?

Король, королева та принц почали їсти, легко користуючись усіма тими приборами. Софія боялася видатися неосвіченою та випила тільки води.

– Вам щось не смакує? – запитала королева.

– Дякую. Я просто не голодна, – відповіла Софія, але шлунок зрадницьки видав її, бо завурчав у найневдаліший момент.

– Пропоную скуштувати хоч невеликий шматочок рулету. Він надзвичайно ніжний, – запропонувала королева.

– Дякую, – ґречно відповіла Софія та наважилася взяти шматочок. Вона підгледіла, якими приборами користувалася королева.

– Наш син висловив щире захоплення вами, – мовив король, а Софія ледь не вдавилася від його слів.

– Дякую. Дуже приємно, – вичавила з себе Софія. – А я у захваті від вашого будинку та ялинки.

– Так, ми щороку прикрашаємо ялинку, – усміхнулася королева. – А ви вже прикрасили?

– Ще ні, – чесно зізналася Софія, але не стала додавати, що їй немає, де її прикрашати, бо кімната у гуртожитку виявилася зайнятою співмешканками та їх хлопцями. Спогад про дівчат відобразився на обличчі Софії, та вона стала сумною.

– Софіє, щось не так? – переполошився Артур.

– Усе добре. Я неймовірно вдячна за запрошення, – чесно подякувала Софія. – Я не голодна. Я їла нещодавно, – збрехала Софія, бо не знала, як користуватися усіма тими приборами.

– Ой, як шкода, що не скуштуєте смаколиків. Риба сьогодні особливо смачна, – зажурилася королева.

Софія не знала що й думати. У її голову просочилися тисячі думок. Невже вона таки потрапила у якесь королівство? Такі милі люди, такі манери, усе на найвищому рівні. Із задуми Софію вивів характерний звук сповіщення телефону, який вона почула від пажа.

Артур гнівно поглянув на підлітка, а той лиш закотив очі, але не видав ані звуку.

– А чи любиш ти зиму, Софіє? – запитав принц.

– Я більше люблю літо, але взимку люблю період новорічних свят та прикрашення ялинки, – щиро відповіла Софія.

– А як тобі наша ялинка? – поцікавився Артур.

– Просто неймовірна! – зі щирим захватом відповіла Софія.

– А віриш у новорічні дива? – запитав Артур.

– Так, вірю, – мовила Софія у передчутті ще якогось дивовижного сюрпризу, від якого їй знову перехопить подих.