Розділ 9.

- Вітаю, моя принцесо Софіє, - мовив до дівчини принц, усміхаючись.
Софія кілька разів прокліпала очима, але картинка не змінилася. Перед нею стояв привабливий хлопець в одязі принца ще й з короною на голові.
- Вам пакунок, - мовила Софія.
- Це подарунок, - відповів принц, не припиняючи дивитись на неї.
- Так, я бачу. Це ваш подарунок, - сказала Софія та зазирнула за спину принца. За ним стояла велика ялинка до стелі, яка вигравала яскравими вогниками.
- Ні, то твій подарунок, - здивував Софію принц.
- Як мій? - взагалі нічого не зрозуміла дівчина.
- Відкрий і ти в цьому переконаєшся, - відповів Артур. - Сміливіше. Він твій.
- Дивно. Я не замовляла ніяких подарунків, - відповіла Софія і не наважувалася відкривати коробку, хоча згорала з цікавості та й принц був привабливим хлопцем. Але її бентежили його очі. Вона їх вже десь бачила. Але де?
- Добре, відкриймо коробку разом, - мовив Артур та допоміг зняти стрічки, які тримали кришку коробки.
Як тільки він підняв кришку, то з коробки вилетіло кілька метеликів. Метелики взимку? Це точно якесь диво! Софія не очікувала таке побачити. Такі яскраві серед цієї білої казки. Відчуваючи різницю температур, метелики залетіли до будинку, ніби вказуючи Софії шлях, куди вона має йти.
- Яка краса! - вигукнула Софія, розглядаючи кольорових метеликів. Принц тримав однією рукою коробку, а другою дістав з неї корону та одягнув її на голову Софії.
- Будь моєю принцесою, прекрасна Софіє, - мовив принц, цитуючи одного з героїв з роману Софії Дрім.
Не встигла Софія щось сказати, як Артур одягнув на її голову корону та дістав з пакунка коробку з шоколадними туфельками.
- Цього разу ти від мене, моя принцесо-Попелюшко, не втечеш, бо тут дві туфельки. Запрошую тебе у мою казку, - мовив Артур та відкрив двері, запрошуючи Софію увійти.
Софія перебувала під враженням. Він хлопець знає її ім'я? Звідки дізнався про її мрії? Невже він читав її романи? Це казка? Виходить, що вона тепер вона потраплянка, як її героїні?
- Вітаємо тебе, Софіє, - дівчина почула приємний голос та обернулася. Біля ялинки стояла пара, яка була одягнена, як король та королева. У будинку було затишно, скрізь були святкові гірлянди, які створювали дивовижний та казковий настрій.
- Розділи з нами вечерю, - запропонував чоловік у короні.
Король та королева мали неймовірний вигляд. Величний чоловік з добрими очима та мила жінка з чарівною усмішкою.
Софія захотіла повірити у цю казку та погодилася. Поряд з нею з'явився хлопець-підліток у костюмі пажа, який забрав її одяг та вклонився.
Принц провів Софію, яка вже кілька разів вщипнула себе, щоб переконатися, що це не сон, до столової, де була накрита вечеря на чотирьох.