Розділ 8.

Софія вийшла з гуртожитку не в гуморі. Вона посварилася з дівчатами. Вони вирішили запросити на новий рік хлопців, а про неї не подумали. От куди їй тепер на свята дітися? Додому вже не встигне поїхати. Всі квитки давно вже розкупили, а автостопом по такому снігу - не варіант. Замело усі дороги. Ще он термінова святкова доставка намалювалася. За потрійним тарифом. Якби не посварилася з дівчатами, то ніколи б не погодилася, а так, гроші зайвими не будуть. Софія прибула на відділення та взяла пакунок, який їй потрібно було доставити. Гарна святкова коробка, не така, які вона доставляла раніше.
- От комусь пощастить! Хтось добряче поставився з подарунком, - говорила сама до себе Софія, крокуючи шляхом, який підказував їй навігатор. Доїхавши маршруткою до кінцевої, Софія опинилася поряд з котеджним містечком.
- Нічого собі! Я й не знала, що у нас в місті є таке, - дивувалася Софія, коли її біля шлагбауму зупинив чоловік.
- Добрий день! Це закрита приватна територія котеджного містечка. Перепрошую, ви до кого? - гречно запитав охоронець.
- Я зі служби доставки. Ось на пакунку адреса, - мовила Софія та показала подарунок з адресою. Але тільки зараз побачила, що адреса була не надрукована, а написана гарним каліграфічним почерком. Дивина! Бачила таке вперше. Можливо, то якась передсвяткова акція.
- Добре. Мене попереджали про доставку. Проходьте. Це третій будинок праворуч, - підказав охоронець та пропустив дівчину.
Скрізь у місті дороги замело, а тут усе розчищено, доріжки до кожного котеджу.
Софія швидко подолала шлях до вказаного будинку та зупинилася поряд з великими воротами. Масивні ворота з вензелями та двома коронами. За парканом виднілися дерева та дах будинку. Софія підійшла до хвіртки та натиснула на дзвінок у вигляді лева.
- Добрий день! - пролунав голос.
- Добрий день! Це служба доставки. Вам пакунок, - мовила Софія.
- Так, дякую, проходьте, - відповів голос. У хвіртці щось клацнуло і вона відкрилася.
Софія хотіла сказати, що хоче віддати пакунок біля воріт, але цікавість взяла верх і вона зайшла на територію двору. Довкола було багато дерев. Усе було вкрите білосніжною ковдрою. Від хвіртки до дверей будинку були розчищені доріжки. Софія, озираючись, пішла до дверей будинку, милуючись красою довкола. Сніг срібними зорями виблискував на сонці, створюючи зимову магію. На будинку була святкова ілюмінація, двері були прикрашені ялинковими гілочками, квітами та бантами, а по центру дверей, був різдвяний віночок.
- От, люди живуть по-королівськи! Це не кімната на трьох у гуртожитку, - мовила до себе Софія.
Дівчина підійшла до дверей та не встигла вона натиснути на дверний дзвінок, як двері відчинилися, а на порозі її зустрів принц.