Розділ 6.

Артур дізнався, що Софія - студентка першого курсу того ж університету, що й він. Тільки він учився на айтішника, а вона на дизайнера. Хлопець випитав її прізвище та коли прийшов додому, то знайшов дівчину у соцмережах.
Артур не спав усю ніч, він хотів, аби їх наступна зустріч була неймовірною. До того ж зовсім незабаром були новорічні свята, а це завжди привід для казки. В одній із соцмереж Софії, Артур знайшов посилання на сайт, де публікувалися електронні книги. Хлопець перейшов за посиланням та опинився на сторінці авторки Софії Дрім. Виявилось, що дівчина, яка йому так подобається, не просто так одягнула на костюмовану вечірку костюм принцеси. Софія Дрім (а справжнє прізвище - Дрімченко) була авторкою фентезі. У її книгах були принци, принцеси, дракони та багато дива. Артур до ранку читав її книгу та зробив висновок, що у Софії не просто багата фантазія, а талант.
Сонний Артур йшов університетським коридором, бо сесію ніхто не скасовував, коли неочікувано почув голос Софії. Дівчина говорила з кимось по телефону. Артур зачаївся та став так, щоб вона його не побачила, але щоб він міг чути усе, що вона говорить. З розмови хлопець зробив висновок, що Софія після пар та у вихідні дні працювала у службі доставки. У той момент в нього народився план, як зробити їх зустріч незабутньою та казковою.
Артур запам'ятав назву фірми, яку згадала Софія у розмові та пізніше зателефонував туди й попросив, аби його святковий пакунок доставила саме Софія Дрімченко за його адресою.
Щасливий, що усе складається, як він хоче, Артур пішов на екзамен. Викладач був здивований піднесеним настроєм студента та його хай не надто бадьорим виглядом, але палаючими очима. Після вечірки більша частина студентів мали непрезентабельний вигляд, або ж взагалі не з'явилися.
- Перед тим, як ви будете тягнути білет, дайте відповідь на особисте запитання, - попросив викладач. - У вас сьогодні якесь свято? Усі студенти довкола сьогодні не в найкращий формі, а від вас можна підзаряджати батарейки.
- У мене сьогодні не свято, але я у передчутті дива, яке хочу створити для дівчини, яка мені надзвичайно подобається, - щиро відповів Артур.
- Благородно. Давайте свою заліковку, - попросив чоловік.
- Чому? Я щось не те сказав? - здивовано запитав Артур, бо готувався до екзамену та добре знав предмет.
- Я не маю ніякого права затримувати вас творити дива, - відповів викладач, підморгнувши. - Гарна дівчина?
- Найгарніша! Справжня принцеса! - відповів Артур.
- Навіть так?! - усміхнувся чоловік та поставив у заліковій книжці найвищий бал. - Я також був молодим, моя дружина - моє перше і єдине кохання. Тридцять п'ять років у щасливому шлюбі. Будьте щасливі!
- Дякую! - відповів Артур та пішов готуватися до зустрічі зі своєю принцесою.