Розділ 5.

Пара підійшла до дерева, де на великій гілці була закріплена гойдалка. Софія згадала свій улюблений фільм «Попелюшка», де принц гойдає чарівну дівчину у блакитній сукні. Звісно, що поряд з нею був не принц, а гусінь-сосиска, але це не псувало чарівність моменту.

Вони говорили про все на світі та не відчували холоду. Софія встигла одягнути пальто на сукню, а гусінь була не одягнена. Артур не відчував холоду. Його серце калатало, наче навіжене, поряд з Софією. Ідилію зіпсував хлопець в костюмі дракона. «Дракон» добряче хильнув на вечірці і його вивели освіжитися, а він не побачив дерева і врізався в нього. Сніг з дерева посипався на пару.

– Агов! – вигукнув Артур до дракона. – Відкрий очі!

– Ти хто? – запитав дракон, намагаючись сфокусуватися на чомусь незрозумілому.

– Білочка! – відповів Артур.

– Ого! Ти до мене? – запитав хлопець у костюмі дракона.

– До кого ж ще, – спокійно відповів Артур та почув, як стримує сміх Софія.

– А чого ти така страшна? – запитав дракон, протерши очі.

– Ну, й ти зараз не красень, – відповів Артур.

– Досить вам красою мірятися, – мовила Софія. - Ходіть до будинку, бо застудитеся.

– О, фея! – мовив дракон, радіючи, що «білочка» більше до нього не пристає.

– Руки прибрав! – гаркнув Артур, коли дракон з вогненним перегаром поліз обійматися до принцеси.

– Знову ти?! – невдоволено запитав дракон.

– От йди трохи відпочинь і більше мене не побачиш, – мовив Артур та показав дракону дорогу до будинку.

– Дякую! – мовила Софія, усміхаючись, коли дракон, хитаючись, таки пішов у бік будинку. – Ти врятував фею.

– Епічно вийшло. Гусінь-сосиска врятувала принцесу від дракона, – мовив Артур і вони з Софією разом засміялися.

– Софіє, ти йдеш? – подруга гукнула Софію, стоячи біля машини.

– Так! Зачекай хвилинку. Я вже йду, – відповіла Софія.

– Так швидко? – почулися сумні нотки в голосі Артура. – Ти справжня героїня казки «Попелюшка».

– Дякую тобі за казку, – мовила Софія та поцілувала Артура у те місце, де б мала бути його щока. – Бувай.

Артур стояв та, наче зачарований дивився, як його принцеса-Попелюшка сідає у карету, ой, автівку. Хлопець вирішив, що таки знайде свою прекрасну втікачку, бо зрозумів, що тільки поряд з нею він почувається не гусінню, а принцом, здатним перемогти дракона.

Коли автівка з Софією зникла за поворотом, Артур впевненим кроком пішов до будинку, аби дізнатися усю можливу інформацію про Софію.