Розділ 4.

– Привіт! Можна тебе запросити на танець? – скоромовкою мовив Артур, бо зрозумів, що необхідно діяти, бо дівчина зараз піде.

– Мене? – здивувалася Софія. Вона не думала, що її взагалі хтось запросить, а тут сосиска. – Я вже збиралася йти.

– Я запрошую тебе на танець, – наполегливо мовила гусінь-сосиска і взяла, взяла за руку дівчину та повела до всіх.

– Але ж грає швидка музика, – відповіла Софія.

– То й добре. Будемо швидко танцювати, – ляпнув перше, що прийшло в голову Артур.

– Ну, я не можу сказати, що я вмію гарно танцювати, – тихо мовила Софія.

– Тоді мені пощастило. Я не вмію танцювати взагалі, тому гусінь, яка дригається, привабить увагу та всі подумають, що ти так танцюєш через мої конвульсії, – жартував Артур.

– Хитрий план, – усміхнулася Софія.

Пара станцювала разом кілька швидких танців, а коли заграла повільна музика, гусінь-сосиска вклонилася та ґречно запросила принцесу на танець.

– О, ти справжній джентельмен, – усміхнулася Софія та прийняла запрошення.

У Артура тремтіли руки, пітніли долоні, але він обійняв Софію за талію та максимально наблизився до неї (наскільки дозволяв його костюм та її пишна сукня).

– Ні, називай мене хот-дог, – відповів Артур і вони разом гучно засміялися, привертаючи увагу людей довкола.

– Чому хот-дог? – запитала Софія, бо її вразили слова хлопця. З ним було так просто і весело.

– Ну, по-перше, я гарячий, відчуваєш, що он і руки мокрі. По-друге, мій костюм схожий на сосиску, а у твоїх обіймах мені комфортно і затишно, – зізнався Артур. Він радів, що Софія зараз не бачить його, бо він був увесь червоний. Він ніколи не говорив дівчатам компліменти, бо був дуже сором’язливим, та й слова про хот-дог та сосиску навряд можна було вважати компліментом. У голову лізла тільки усіляка дурня.

– Ну, можу сказати, що ти класний хот-дог, – відповіла Софія і вони знову засміялися. Їм удвох було так добре, що вони не зважали на погляди, перешіптування та жарти інших людей. Зараз були вони двоє, а інші були неважливі.

Коли знову заграла швидка музика Артур неохоче відпустив Софію.

– Пропоную освіжитися. Я бачив у саду гарну гойдалку, – запропонував Артур.

– Чудова ідея! – підтримала Артура дівчина і вони вийшли на свіже повітря.

– Поглянь, зірка падає! – неочікувано вигукнув Артур, коли поглянув на зоряне небо. – Швидко загадуй бажання!

– Є! Встигла! – радісно крикнула і Софія.

– І звісно, що ти його не скажеш, бо не збудеться? – запитав Артур.

– Ну, що ще може загадати принцеса? – закотила очі Софія.

– Коня з принцом? – розсміявся хлопець.

– Ну, можна і без коня, – відповіла Софія і вони вдвох знову засміялися.