- Ходімо! Буде весело! - наполягала краща подружка з динаміка телефона, відвертаючи мою увагу від конспектів. - Настя, Кіра, Дар'я та Віка теж ідуть.
- Завтра складне практичне завдання! Я нікуди не піду, і тобі не раджу!
- Та коли ми ще погуляємо? Не до пенсії ж чекати? Ланко, не будь занудою!
Взагалі-то, мене звати Світлана, але я терпіти не можу скорочений варіант Свєта, він видається мені надто русифікованим. Тому всіх прошу називати мене Ланою, а на Свєту взагалі не відгукуюсь. До третього курсу я вже привчила всіх своїх одногрупників до цього варіанту імені, тож жити мені стало легше. Аби ще декотрі впертюхи зрозуміли нарешті, що навчання я ставлю вище за розваги, тоді б моє життя піднеслося на вищий щабель задоволення!
Але не судилося: телефон голосом Жанни вперто продовжував вмовляти мене. Я вже аж слухати перестала, хай бубнить собі, як подружка несподівано видала:
- Ти так ніколи собі хлопця не знайдеш!
- А хто сказав, що я його шукаю?! - напівздивовано - напівобурено вигукнула я. - Яким чином я ввела тебе в оману?
- Ой, не будь ти такою! Там будуть класні хлопці!
- Хто? Техніки з потоку? Ті, які можуть вирішити надскладне рівняння, але слово "математика" пишуть через "и"?
- Ну й хай пишуть. Т9 зараз усе виправляє! Але там будуть зовсім не вони! Наш Тарас дружить зі спортсменами! Та-акі симпатяги! А бачила б ти їхні біцепси... Ммм...
Згадка про Тараса, який вчився з нами в одній групі, змусила на мить задуматися, бо хлопець зарекомендував себе відповідальним в усьому. То може й друзі у нього виявляться нормальними? Але ж то спортсмени!
- А про мізки свої вони не забувають, часом? Чи лише м'язи у фаворі? - скептично поцікавилася я.
- От підеш і дізнаєшся!
... І мені-таки довелося йти, бо Жанна іноді вмикала режим "простіше погодитися, аніж пояснити, чому відмовляєшся". Хлопці й справді виявилися веселими та розумними, мушу зізнатися, тож я, коли не мала інших справ, почасти стала проводити вечори разом з ними. Підкупало ще й те, що вони ніколи не вживали алкоголю. Ні, я не була ярою противницею алкогольних напоїв, час від часу могла собі дозволити келих вина чи кухоль пива, проте не розуміла тих, котрі без "градуса" не могли отримати задоволення. Ми ж з компанією просто гуляли у парку, каталися на атракціонах, ходили на пікніки та виїжджали за місто. І завжди мали чим себе розважити. Всього у нашій компанії було дев'ятеро дівчат: шестеро з нашого універу та троє спортсменок. Хлопців же було аж одинадцять. Всі вони приязно ставилися до дівчат, але пара серед нас сформувалася лише одна: Жанна та Дмитро. Я вже думала, подруга за власним коханням забуде про мене, та куди там?! Щаслива сама, вона зі ще більшим ентузіазмом кинулася влаштовувати моє особисте життя. Хто б її просив?...
#960 в Любовні романи
#225 в Короткий любовний роман
несподівана зустріч, новорічна казка, інвалідність головного героя
Відредаговано: 27.12.2021