16

Ми вже в лікарні, мати Сахри сиділа та плакала, Еліф її втішала.

-з Сахрою все буде добре, не хвилюйтесь.-еліф.

Двері палати відчиняються і з нею втходить Сахра, всі встали від неочікуваності.

-зі мною все добре.-заспокоїла вона.

-донечко..-жінка хотіла обійняти Сахру але вона не дозволила.

-вибачте, але в мене не було мати і не буде, ви не зможете загоїти мої рани.-від слів Сахри жінка заплакала.

Сахра швидко пішла до виходу, я натякнув Еліф щоб вона йшла за нею, а сам сів до жінки.

-пані, дайте їй час, вона росла без мати всі ці роки, поки вас не було над нею знущалися в рідному домі, рідний батько.-я не те що намагався пояснити поведінку Сахри а просто заспокоїти душу жінки.

Жінка наче ще дужче заплакала.

-вас кудись підвезти? Ви маєте де жити?-спитав я піднявши брови.

-маю, дякую тобі за турботу, ось тобі мій номер, дзвони якщо щось.-вона дістала бумажку й простягнула мені.

Я узяв та кивнув, й пішов на вихід, шукати дівчат.

Вони сиділи на лавці й розмовляли тримаючись за руки. Я підійшов та вони почали на мене так дивитись наче я їм нагрубив чи щось погане зробив.

-дівчата, час їхати, сідайте у машину.-перебив їх розмову я.

-Гедіз, чи можна тебе запитати про де що?-Сахра.

-звісно, слухаю.-я.

Я не знав про що вона запитає але почувши питання вона тепер в мене під підозрою.

-якщо дівчина кохає свого друга який теж її кохає але дівчина не хоче його кохати і хоче збігти, щоб ти цій дівчині порадив?-Сахра.

В мене це питання виникло багато запитань які заважали мені працювати.

-дивлячись на те якщо дівчина усвідомлює що відбувається, якщо вона усвідомлює, тоді хай освідчиться цьому другу.-відповів я, але так, щоб подивитись на її реакцію.

І я був правий, вона підняла брови та подивилась на асфальт.

-а ти що думаєш?-звернулась вона до Еліф.

-я вважаю що вона все знає і розуміє, краще робити те що хоче, якщо вона хоче збігти то краще збігти аніж жити з ким не хочеш жити.-еліф.

Я вже тоді зрозумів що Сахра збіжить від мене...