15

~Гедіз~

Було видно що вона хвилюється, мені було її шкода, я навіть і не знав як їй підняти настрій.

-добре, я тоді, зараз її покличу-я.

Я вийшов і натрапив на мати.

-синку, де ви були зранку?-запитала мати.

-матусю, давай я тобі все потім поясню, ранок був тяжкий.-відрізав я.

Я покликав жінку я стоячи під дверима кімнати поговорив з нею.

-будь ласка, я все розумію але Сахра пережила багато чого, не перевтомлюйте її.-я реально турбувався за неї, навіть не замислюючись це кохання чи ні.

Але ми увійшли в кімнату і зробили вигляд наче цієї розмови не було.

-Сахра, я твоя мати, я тебе народила..-плакала жінка.

-але мій батько сказав що моя мати померла.-в її очах було все сумне.

-мій чоловік...тобто Насух підставив мене перед Дільшах.-вона почала пояснювати все до деталі.

-але цього не може бути, я шукала усі докази, усі зачепки що моя мати жива, але було все марно! Всі документи я перевіряла, капалася в цій історії, і виходить що в мене є мати?!-Сахра.

В її очах блискуче блинули сльози, мені хотілося викинути жінку що її засмутила, але в нас з Сахрою все заплановано.

Жінка дістала документи з сумки і віддала Сахрі.

-що це?- запитала вона.

-це свідоцтво про твоє народження, там детально написано хто мати й батько.-жінка.

-батько-Насух Шадоглу. Мати-Айше Шадоглу.-прочитала Сахра.

Жінка одразу дістала паспорт й теж вручила Сахрі. Сахра відкрила паспорт й розкрила оче наче побачила павука.

-ви дійсно моя мати, тобто ти.-у Сахри затряслись руки з її рук впав паспорт.

-щось мені не добре-вона намагалась встати але вона у відкрючці.

-Сахра, Сахра ти мене чуєш?-я намагався привести її до тями.

Я й взяв на руки і нести до машини, Еліф теж це побачила й поїхала знову з нами.